Уперше проблема внутрішньо переміщених осіб (ВПО) постала перед Україною після російської анексії Криму та розгортання конфлікту на частині території Донбасу, звідки змушені були переселитися приблизно 1,5 млн осіб. Нова, значно потужніша хвиля вимушених переселень, спричинена повномасштабним вторгненням РФ. Оскільки воєнні дії тривають, бомбардування населених пунктів продовжуються, а частина захоплених ворогом територій деокупована, чисельність та склад ВПО постійно змінюються.
Станом на середину червня 2023 р. зареєстровано 4 871 807 внутрішніх переселенців, з яких 60 % – жінки, 40 % – чоловіки. Кожний п’ятий серед зареєстрованих ВПО (21,6 %) – дитина віком до 17 років. Такий самий відсоток становлять особи, старші 65 років. Війна змусила залишити свої домівки навіть 700 людей віком 100 і більше років [1]. Однак, за оцінками посадовців, реальна чисельність ВПО більша, оскільки близько 2 млн громадян, хоча і зазнали вимушених переселень, проте з різних причин як ВПО не зареєструвалися [2].
Міжнародна організація з міграції (МОМ) протягом півтора року війни здійснила 13 раундів опитування населення України щодо вимушеної міграції. Такі опитування дають змогу оцінити чисельність, склад і динаміку вимушених переміщень. Згідно з оцінками МОМ, станом на червень 2023 р., у країні нараховувалося 5,1 млн ВПО [3]. Починаючи з серпня 2022 р., чисельність ВПО знижувалася (рис. 1), проте строки проживання людей як ВПО зростали. Понад половину всіх ВПО (60 %) повідомили, що перебувають у такому статусі впродовж року і навіть довше.
Джерело: [4].
Більшість ВПО походять зі Сходу та Півдня країни – відповідно 67 % (приблизно 3,4 млн осіб) та 17 % (близько 867 тис. осіб). Зокрема, вихідцями з Харківської області є 25 %, Донецької – 21 %, Запорізької – 10 %, Херсонської – 10 % та Луганської – 7 %. Переселенці із зазначених областей знайшли прихисток по всій Україні, але найбільше – у м. Києві та Київській області (9 % і 9 % відповідно), Харківській (14 %) та Дніпропетровській (12 %) областях.
Частка респондентів, які висловили бажання зрештою повернутися додому, у 13 раунді опитування становила 66 % (орієнтовно 3,3 млн осіб), що менше, ніж у попередніх раундах (понад 70 %). Більшість опитаних мотивувала своє бажання повернутися прагненням відновити нормальне життя (64 %), возз’єднатися з сім’єю (25 %), наявністю нерухомого майна в місці походження (22 %), економічними причинами на кшталт можливості отримувати більший дохід (21 %).
Натомість п’ята частина респондентів визначилася на користь неповернення, з них 15 %, або орієнтовно 745 тис. осіб, – інтеграції в нинішньому місці проживання, 3 %, орієнтовно 142 тис., – в іншому в межах країни. Ураховуючи, що 16 % опитаних наразі не визначилися із довгостроковими планами, що в умовах продовження воєнних дій та руйнувань цілком зрозуміло, пропорція між ВПО, орієнтованими на повернення, та тими, які прагнуть інтегруватися в соціальне середовище за місцем нинішнього проживання, невідворотно змінюватиметься. Причому є всі підстави вважати, що частка неповерненців зростатиме.
Водночас чимало осіб, які вимушено залишили свої домівки на початку війни, завдяки деокупації частини захопленої ворогом території вже повернулися додому. За оцінками МОМ, змогли повернутися з інших областей України або місцевостей у межах своїх областей 3,7 млн вимушених переселенців [5].
Проблеми, пов’язані з масовим вимушеним переселенням, потребують від держави, громад вселення та походження / повернення значних зусиль щодо адаптації, інтеграції / реінтеграції постраждалих осіб та їх соціальної підтримки. Водночас складні та багатогранні завдання постають власне перед ВПО, оскільки в умовах невизначеності доводиться пережити стрес від вимушеної зміни місця проживання та пристосувати свій спосіб життя до нових умов.
За даними дослідження МОМ, через тривале переміщення та витрату власних ресурсів найактуальнішою потребою ВПО є фінансова підтримка. Про це повідомили 80 % опитаних у червні 2023 р. проти 55 % у квітні 2022 р., коли більшість вимушених мігрантів ще мала певні заощадження, накопичені в довоєнні часи. Залишаються значними потреби в медичних послугах та препаратах (36 %), у продуктах харчування (29 %), зросли потреби в забезпеченні житлом (з 19 % до 24 %).
Лише для 38 % ВПО постійна заробітна плата є основним джерелом доходу, тоді як для кожного п’ятого домогосподарства (22 %) – це державна допомога (також для 30 % домогосподарств із дітьми та 28 % домогосподарств, які складаються винятково з жінок) [6]. Пенсії є другим за значенням джерелом доходу – 23 % опитаних.
За даними МОМ, 54 % ВПО, які покладалися на виплати переміщеним особам, повідомили, що рівень доходу на одного члена сім’ї був нижчим або дорівнював 2 600 грн, що приблизно відповідає прожитковому мінімуму, встановленому урядом на 2023 р. для працездатних осіб. 65 % ВПО жили в домогосподарствах із рівнем доходів на одну особу не більше 4 666 грн., тобто реального прожиткового мінімуму, оприлюдненого Мінсоцполітики в січні 2022 р. Однак, у січні 2023 р. такий мінімум становив уже 6,7 тис. грн. [7]
Під час опитування МОМ отримувала інформацію не лише про ВПО, але й про населення України, яке не зазнало переміщень. Відповідно до отриманих даних, частка непереміщених домогосподарств, сукупний місячний дохід яких не досягав 5 тис. грн, становила 21 %, тобто була більшою, ніж серед ВПО. Імовірно, ситуація, що склалася, пов’язана із грошовою і негрошовою підтримкою, яка надається вимушеним мігрантам. Така допомога, безумовно, потрібна, проте може викликати у малозабезпеченого населення (а в умовах війни його кількість зростає) невдоволення, відчуття несправедливості.
За даними опитування МОМ, таку напругу у стосунках з громадами вселення відчували 18 % респондентів-ВПО і 26 % тих вимушених мігрантів, які повернулися додому, що можна вважати одним із чинників, які спонукали їх до повернення. Основною її причиною був нерівний доступ до грошової та негрошової допомоги. Крім того, чверть ВПО (25 %) повідомили, що зазнали неналежної поведінки з боку місцевих громад, а кожний п’ятий з опитаних сповістив про випадки дискримінаційного або несправедливого ставлення до них та членів їхніх сімей через статус вимушеного переселенця.
Вимушене переміщення в період повномасштабної війни зумовило серйозні ризики для ВПО щодо працевлаштування. Дослідження МОМ свідчить, що в цілому по країні лише 40 % ВПО, зокрема 4 % самозайнятих, мають роботу. Для порівняння, рівень зайнятості серед непереміщеного населення становить 50 %. За даними опитування, до війни ситуація була зворотною: працювали 62 % респондентів, які нині є ВПО, і 53 % опитаних серед непереміщеного населення. Отже, хоча війна спричинила значні проблеми у сфері зайнятості для всіх громадян країни, проте для ВПО такі проблеми є найбільш серйозними. Важливо зазначити, що майже всі раніше зайняті ВПО (90 %), які наразі не працюють (включно з тими, хто шукає роботу, не шукає роботу чи займається домашнім господарством), стали безробітними внаслідок війни.
Таким чином, чимала кількість працівників вибула з виробничого процесу, втратила доходи, водночас значні бюджетні кошти витрачаються на надання їм допомоги. За інформацією Мінсоцполітики, у 2022 р. понад 2,3 млн внутрішньо переміщених осіб отримали допомогу на проживання, на виплату якої з Держбюджету виділено 52,8 млрд грн; у 2023 р. на такі виплати передбачено вже 57 млрд грн, що є значним навантаженням на бюджет країни [8].
Разом з тим, як свідчить опитування МОМ, активно шукають роботу 14 % ВПО та лише 5 % тих, хто не зазнав переміщень; неактивно шукають роботу відповідно 6 % і 3 %. Отже, ВПО мають значний трудовий потенціал, який прагнуть реалізувати.
Запровадження заходів із соціальної інтеграції ВПО в територіальних громадах України, де вони мешкають, та активна робота Державної служби зайнятості щодо сприяння працевлаштуванню переселенців (підбір роботи, профорієнтаційні послуги, ваучери на навчання, мікрогранти на створення власної справи, а також компенсації для роботодавців за працевлаштування вказаної категорії громадян) демонструють позитивні результати. Чисельність офіційно зареєстрованих безробітних серед ВПО зменшилася з 22,5 тис. осіб на початку жовтня 2022 р., коли їх було найбільше, до 8,6 тис. осіб на початку вересня 2023 р. (рис. 2), що відповідає загальній тенденції певного зменшення рівня безробіття в країні. Проте частка безробітних ВПО серед претендентів на робочі місця залишається високою, як і гострота проблеми їхнього працевлаштування.
Джерело: Державний центр зайнятості.
Матеріальні негаразди ВПО, що великою мірою є наслідком безробіття, зумовлюють інші проблеми, серед них – неспроможність забезпечити належні житлові умови (60 % живуть в орендованих помешканнях; 21 % – у друзів або родичів; 3 % – усе ще залишаються в центрах колективного проживання) та отримати доступ до найважливіших послуг. Так, відсутність доступу до інтернету та брак необхідних пристроїв (ПК, ноутбуків, смартфонів) є причинами проблем із шкільним навчанням дітей, на що скаржилася майже половина ВПО (46 % у січні 2023 р.) [9].
Незадовільний рівень доходів, економічна маргіналізація залишаються основною перешкодою для інтеграції вимушених мігрантів. Серед опитаних під час дослідження МОМ респондентів, котрі виявили намір інтегруватися в місцях нинішнього проживання, фінансової підтримки потребують 56 %. Водночас третині переміщених чоловіків необхідне поліпшення власних можливостей забезпечення доходу (наприклад, за допомогою професійного навчання), що вчергове підтверджує, що ВПО прагнуть досягти самозабезпечення і налаштовані на активну участь у поліпшенні власного добробуту та відбудови країни в цілому.
Важливо зазначити, що, попри спільні для всіх ВПО проблеми, особи, які визначилися на користь інтеграції в місцях перебування, тобто тим самим уже зробили крок до налагодження свого життя, незважаючи на всі втрати та негаразди, під час опитування повідомляли про більш сприятливі обставини, порівняно із загалом переселенців. Так, серед налаштованих на інтеграцію ВПО не спроможні покривати базові витрати лише 22 %, тоді як серед усіх ВПО ця частка становить 26 %. Високий рівень відсутності доступу до належного житла відзначили 15 %, середній – 12 % респондентів, орієнтованих на інтеграцію, проти 18 % і 14 % відповідно серед усіх ВПО; до продуктів харчування – 6 % і 10 % та 7 % і 13 % відповідно. Водночас вимушені мігранти, орієнтовані на тривале проживання в місцях вселення, так само як і ВПО в цілому, відзначили високий ризик неспроможності брати участь у суспільному житті – 26 % опитаних, що свідчить про очевидно недостатній рівень інтеграції прибулих до місцевих громад.
У разі неможливості інтеграції в місцях перебування чи повернення додому єдиною альтернативою для ВПО є подальше переселення. Уже зазначалося, що частина ВПО хотіла б змінити нинішнє місце проживання і не має наміру повертатися додому. Більшість із них планують переїзд у межах України, проте 23 % із тих, хто налаштований змінити місце проживання, планують переїзд до інших, передусім європейських, країн. Серед ВПО, які повернулися додому, частка потенційних емігрантів ще більша – 32 %, що є неспростовним доказом труднощів реінтеграції у звільнених, проте суттєво зруйнованих і часто небезпечних для життя регіонах. Отже, існує реальний ризик втрати населення через виїзд за кордон частини ВПО, які не змогли налагодити своє життя на Батьківщині. Таким чином, в Європі когорта біженців з України поповниться за рахунок внутрішніх переселенців.
Першочерговим завданням держави із запобігання ризикам, зумовлених вимушеною міграцією, є створення правових, економічних та інституційних засад для послаблення напруженості у сферах матеріального забезпечення, зайнятості ВПО, поліпшення умов їхнього життя, доступності та якості соціальних, медичних, освітніх послуг.
З метою розв’язання житлового питання ВПО, житло яких зруйноване, потрібно спростити процедуру відшкодування збитків за втрачене та пошкоджене майно, прискорити процес виділення земельних ділянок під забудову, створити фонд доступного житла, використовуючи для цього нежитлові та нічийні приміщення із подальшим розподілом їх серед ВПО (тимчасово, з правом викупу, за умови трудового внеску в реконструкцію тощо).
Підвищення рівня зайнятості як ВПО, так і всього населення, залежить від відновлення економіки та створення нових робочих місць. Водночас необхідні спеціальні заходи з підтримки ВПО на ринку праці, такі, як програми громадських робіт, розбудова інфраструктури дистанційної роботи та навчання тощо. Важливо організувати масштабну перекваліфікацію переселенців, оскільки багато робочих місць знищено війною, але багато створюватимуться в процесі відбудови країни. Необхідно, однак, щоб професійне навчання відбувалося з урахуванням потреб ринків праці регіонів, куди ВПО перемістилися.
Щоб надолужити зумовлені війною та вимушеними переміщеннями прогалини в навчанні учнів та студентів, їм мають надаватися можливості для додаткової, компенсаційної освіти. Не менш важливою є психологічна підтримка з метою запобігання проблем психічного здоров’я через переміщення, які погіршують можливості вимушених мігрантів брати участь у ринку праці та повноцінному житті загалом.
Удосконалення потребує підтримка самозайнятості вимушених переселенців, зокрема спрощення доступу до мікрокредитів для започаткування власного бізнесу, а також спеціальних грантів, для отримання яких бажано було б залучити інструменти, пов’язані зі вступом України до ЄС, структурні та спеціальні фонди Євросоюзу.
Зазначені та інші заходи повинні мати адресний характер, ураховувати потреби кожної окремої особи та сім’ї. Для розвитку, уточнення та корекції форм допомоги необхідно запровадити постійний моніторинг ситуації, чіткий облік ВПО, вивчення їхнього соціально-демографічного та професійно-кваліфікаційного складу, що особливо важливо для розв’язання конкретних проблем на місцевому рівні.
_________________________________________________________________________
[1] Кількість українців та їх міграція за кордон через війну. Укрінформ. 2023. 22 жовт. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3732355-kilkist-ukrainciv-ta-ih-mig…
[2] Верещук назвала кількість зареєстрованих і незареєстрованих переселенців в Україні. Укрінформ. 2023. 24 черв. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3727098-veresuk-nazvala-kilkist…
[3] Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 13. Червень 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-situaciyu-z-vnutrishnim-pe…
[4] Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 13. Червень 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-situaciyu-z-vnutrishnim-pe…
[5] Звіт про повернення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 13. Червень 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-povernennya-v-ukraini-opit…
[6] Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 13. Червень 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-situaciyu-z-vnutrishnim-pe…
[7] Інформація Мінсоцполітики щодо фактичного розміру прожиткового мінімуму / Профспілка металургів і гірників України. 2023. 5 квіт. URL: http://pmguinfo.dp.ua/profsoyuznye-novosti/6465-informatsiya-minsotspol…
[8] Внутрішньо переміщені особи / Міністерство соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/Vnutrishno-peremishcheni-osobi.html
[9] Звіт про внутрішнє переміщення в Україні. Опитування загального населення. Раунд 12. 23 січня 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-vnutrishne-peremischennya-…
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД