4 липня 2013 року у Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» «Регіональний вимір соціально-економічного розвитку і засади нової регіональної політики».
На порядок денний засідання винесено наступні питання:
1. Виклики щодо формування засад нової регіональної політики – яку відповідь надає Україна?
2. Пріоритети оновлення Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 року та сучасні засади регіональної політики в Україні.
3. Державний фонд регіонального розвитку – дієздатний інструмент стимулювання регіонального розвитку чи механізм перерозподілу бюджетних коштів?
4. Ініціативи ЄС щодо підтримки регіональної політики – основа регіональної платформи євроінтеграції України.
У засіданні взяли участь посадовці міністерств і відомств, місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, експерти наукових та аналітичних установ, представники недержавних організацій.
Зі вступним словом до учасників «круглого столу» звернувся перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло, який привітав присутніх та зазначив, що розробка та впровадження нової регіональної політики в Україні набуває надзвичайно важливого значення і з огляду на відродження економічного зростання на місцевому рівні, і з огляду на досягнення збалансованого розвитку регіональної та національної економіки в цілому. Я.Жаліло підкреслив, що складовою нової регіональної політики в Україні є модернізація Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 р., що дозволить комплексно задіяти внутрішній ресурсний потенціал розвитку регіонів, запровадити інноваційні практики стимулювання регіонального розвитку, активізувати післякризове відновлення на всіх рівнях господарювання.
Завідувач відділу регіонального розвитку Національного інституту стратегічних досліджень Світлана Біла презентувала аналітичну доповідь «Регіональний вимір соціально-економічного розвитку і засади нової регіональної політики».
У своєму виступі С.Біла акцентувала увагу на необхідності комплексного узгодження галузевого-секторального та просторового виміру регіональної політики, підвищення ефективності державного управління регіональним розвитком та дієздатності місцевого самоврядування.
Як зазначила С.Біла, усвідомлення та практичне впровадження триєдиного підходу до формування нової регіональної політики – запорука зростання конкурентоспроможності регіонів, досягнення збалансованого територіального розвитку, успішного здійснення комплексу започаткованих реформ, що мають бути реалізовані на регіональному і місцевому рівнях.
На думку експерта з інтелект-економіки Василя Остапчука в Україні й досі не сформована цілісна державна політика регіонального розвитку. Прискорити цей процес, як стверджує В. Остапчук, можливо за рахунок активної участі громадян у розробці та впровадженні нової регіональної політики. Інститути громадянського суспільства, зазначив експерт, мають активно долучатися до розв’язання нагальних соціально-економічних, гуманітарних, культурних та інших системних проблем регіонального розвитку.
Національний координатор Проекту міжнародної технічної допомоги «Розбудова спроможності до економічно обґрунтованого планування розвитку областей і міст України» Костянтин Рижков акцентував увагу на наявності системних проблем щодо фінансування регіональних проектів за рахунок бюджетних коштів. Серед інноваційних механізмів залучення інвестиційних ресурсів на потреби місцевого розвитку, на думку К. Рижкова, особливо перспективним є задіяння потенціалу державно-приватного партнерства, кооперації та залучення міжнародної технічної допомоги.
Експерт проекту ЄС «Підтримка регіональної політики в Україні» Ольга Мрінська надала інформацію про технічну допомогу ЄС, яка спрямована на розробку та впровадження нової регіональної політики в Україні. Активна співпраця України та ЄС у сфері інституційної підтримки регіонального розвитку, наголосила О.Мрінська, розпочалась у 2013 р., що пов’язано з реалізацією проекту «Підтримка регіонального розвитку в Україні».
Директор Інституту місцевої демократії Валерій Рубцов зазначив, що розробка та впровадження нової регіональної політики в Україні потребує відповідного (професійного) кадрового забезпечення, що підтверджує актуальність створення на місцевому рівні мережі фахівців-практиків з питань регіонального розвитку. Питання кадрового забезпечення державної регіональної політики, на думку В. Рубцова, має бути відображено у нормах проекту Закону України «Про засади державної регіональної політики» та у модернізованій Державній стратегії регіонального розвитку до 2020 р.
Крім цього, упродовж дискусії В.Рубцов неодноразово акцентував увагу на необхідності практичного впровадження принципу субсидіарності на регіональному рівні та на рівні місцевих громад у процесі розробки та впровадження в Україні нової регіональної політики.
Експерт громадсько-ділового об’єднання «Шлях» Сергій Баркар зазначив, що регіон є «зв’язуючою ланкою» між досягненням загальнодержавних та регіональних інтересів (що гарантуються та забезпечуються діяльністю органів виконавчої влади центрального та регіонального рівнів), а також місцевих інтересів (втіленням яких опікуються органи місцевого самоврядування та представники територіальних громад, у т.ч. громадські організації). Нова регіональна політика, підкреслив С.Баркар, передбачає передання на регіональний рівень більших повноважень та практичне втілення принципу субсидіарності.
Експерт з питань місцевого економічного розвитку Асоціації міст України Ігор Парасюк наголосив на тенденції зростання ролі міст та міських агломерацій у процесі розробки та впровадження нової регіональної політики. Саме міста, на думку І. Парасюка, у ХХІ ст. виконують функцію регіональних «точок зростання», формують «ареали регіонального розвитку», залучаючи до цього ресурси та потенціал прилеглих, у т.ч. периферійних територій. І. Парасюк акцентував увагу на доцільності законодавчого унормування категорії «місцевий економічний розвиток», що відповідає європейським традиціям регіонального розвитку.
Заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації Валентин Підвисоцький підкреслив, що реалізація нової регіональної політики в Україні потребує оновленння Державної стратегії регіонального розвитку до 2020 р.
Модернізована Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 р., на думку В.Підвисоцького, має комплексно враховувати цілі стратегічного планування регіонального розвитку, до яких слід віднести: забезпечення комфортного та безпечного життєвого середовища для людини на всій території країни незалежно від місця її проживання; підвищення ефективності державного управління у сфері регіонального розвитку; створення умов для ефективної реалізації внутрішнього потенціалу розвитку регіонів (ресурсного, інституційного, організаційного); підвищення конкурентоспроможності регіонів тощо. Особливу увагу у Стратегії-2020, як стверджує посадовець, необхідно приділити вирішенню проблем розвитку монофункціональних міст.
Надзвичайно важливо, зазначив В.Підвисоцький, щоб Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 р. стала базою, основою розробки та удосконалення відповідних регіональних стратегій.
Директор департаменту регіонального розвитку та проектного управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Надія Бондарчук зосередила увагу учасників «круглого столу» на системних проблемах регіонального розвитку. Зокрема, Н.Бондарчук зазначила, що значна частина цільових програм в Україні не виконується через нестачу коштів. Виконання Державної цільової програми реформування ЖКГ фактично призупинено. Також відчуває брак фінансування державна програма «Питна вода України». Виходом із зазначеної ситуації, на думку Н.Бондарчук, може стати збільшення державного фінансування цільових програм, спрямованих на вирішення найважливіших проблем регіонального розвитку, фінансування системоформуючих, комплексних проектів регіонального розвитку (що створюють «точки зростання» та «ареали регіонального розвитку»), насамперед, за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку.
Микола Парафенко, експерт Київської організації Спілки науковців України, наголосив на необхідності врахування інноваційних технологічних процесів у контексті розробки та впровадження державної регіональної політики. Адже саме інновації, високі технології, науково-технічний прогрес, на думку М.Парафенко, створюють потужне матеріальне, ресурсне та економічне підґрунтя для стимулювання регіонального розвитку, зростання конкурентоспроможності регіональних економічних комплексів.
Артем Філіпенко, директор регіонального філіалу НІСД у м. Одесі, зазначив, що впровадження нової регіональної політики дозволить регіонам врахувати місцеву специфіку, задіяти інноваційний та ресурсний потенціал. Зокрема, як підкреслив А.Філіпенко, такий підхід є вкрай актуальним для приморських територій України. Адже з моменту проголошення незалежності, в Україні не було сформовано бачення «економіки моря», наявних унікальних ресурсів приморських територій як об’єкта регіональної політики.
А.Філіпенко навів успішні приклади країн ЄС щодо застосування просторового морського планування (зокрема, у сфері рекреації, туризму, сталого розвитку приморських територій). Зважаючи на позитивний європейський досвід, зазначив А.Філіпенко, в Україні доцільно розробити програми розвитку приморських територій, що дозволять комплексно врахувати економічні, соціальні, екологічні чинники розвитку (у т.ч. з огляду на впровадження енергозберігаючих технологій, розвитку рибного господарства та морегосподарського комплексу, стимулювання морського туризму, рекреації та ін.).
Співробітник відділу стратегічного планування соціально-економічного розвитку міста Науково-дослідного інституту соціально-економічного розвитку міста Надія Редькіна висловила думку, що Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 р. має враховувати принцип сталого регіонального розвитку та сформувати інституційні засади для практичного впровадження у регіонах мережевого кластерного підходу. На думку Н.Редькіної, для розвитку регіональних кластерів в Україні вже напрацьовано організаційно-інституційний потенціал, розпочато поступовий перехід від галузевого до територіально-цільового планування, започатковано дію механізмів, що дозволяють врахувати адаптивність держави та її регіонів до впливу ендогенних та екзогенних чинників. Особливу увагу Н.Редькіна приділила аналізу програмно-цільового підходу в процесі розробки та впровадження нової регіональної політики в Україні.
Модернізована Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 р., на думку Н.Редькіної, створює інституційний фундамент для забезпечення підвищення конкурентоспроможності регіонів України та держави в цілому.
Завідувач відділу Інституту регіональних досліджень НАН України Надія Мікула акцентувала увагу учасників «круглого столу» на проблемі відсутності на регіональному рівні в Україні розвиненої логістично-комунікаційної та логістично-транспортної мережі. На думку Н.Мікули, проблема локальної доступності територій ідосі залишається серед стратегічних пріоритетів розробки та впровадження державної регіональної політики. Особливу увагу Н.Мікула зосередила на визначенні системних проблем розвитку периферійних, прикордонних територій України та пошуку шляхів їх вирішення.
У оновленій Стратегії 2020, на думку Н.Мікули, мають бути відображені механізми транскордонного, міжнародного міжрегіонального, інтеррегіонального співробітництва; закладено інституційне підґрунтя для створення та ефективного функціонування транскордонних кластерів.
Серед системних проблем регіонального розвитку, що на сьогодні потребують наукового обґрунтування та практичного вирішення, як зазначила Н.Мікула, провідного значення набуває питання щодо гарантування економічної безпеки транскордонних регіонів України.
У своєму виступі Василь Федюк, директор Департаменту державної інвестиційної політики та регіонального розвитку Державного Агентства з інвестицій та управління національними проектами України зазначив, що підписання Угоди про асоціацію з ЄС відкриває для України нові перспективи щодо стимулювання регіонального розвитку. Поряд з цим, підкреслив В.Федюк, позитивно впливає на стимулювання регіонального розвитку впровадження Національних проектів, реалізація яких сприяє створенню нових робочих місць, формує «точки зростання» та «ареали регіонального розвитку», створює потужні стимули для задіяння місцевої економічної ініціативи. Надзвичайно важливим для України, зазначив В.Федюк, є поширення успішного досвіду диверсифікації економіки міст України, визначення шляхів вирішення системних проблем монофункціональних та старопромислових міст, поширення в нашій державі передового європейського досвіду стимулювання економічного розвитку периферійних територій.
Радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Мельничук підкреслила важливість інвестицій у людський капітал та стимулювання розвитку культури на місцевому і регіональному рівнях. На думку О.Мельничук, Україна має долучитись до виконання програми ЄС «Креативна економіка», що дозволить віднайти унікальний креативний ресурсний потенціал (інтелектуальний, матеріальний, людський), та задіяти його з метою стимулювання соціально-економічного розвитку регіону, підвищення його конкурентоспроможності, здійснення переходу до інтенсифікації процесів регіонального розвитку.
Роман Заєць, старший науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва, наголосив, що розробка та впровадження нової державної регіональної політики в Україні потребує нормативно-правового визначення категорій «регіон», «район», «область», «державна політика регіонального розвитку», «державна політика територіального розвитку» та ін. Поряд з цим, Р.Заєць зазначив, що примітивне копіювання європейського досвіду регіонального розвитку не може гарантувати позитивного ефекту для України. У процесі розробки та впровадження державної регіональної політики, наголосив Р.Заєць, Україні слід враховувати власні, унікальні національні особливості регіонального та місцевого розвитку. Тільки на основі врахування місцевих особливостей (ресурсних, інтелектуальних, інституційних), можна досягти позитивного результату щодо комплексного, збалансованого розвитку регіонів.
Експерт Спілки економістів України Станіслав Соколенко зазначив, що серед найуспішніших механізмів підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів України слід визнати кластерний підхід. Експерт зазначив, що на цей час в регіонах України стихійно створено понад 50 кластерів, що відбулось без цільової державної підтримки. С.Соколенко наголосив, що збалансований соціально-економічний розвиток регіонів та впровадження державної політики підтримки створення кластерів – тісно пов’язані між собою. На думку С.Соколенка, необхідно законодавчо унормувати категорію «кластер». На порядку денному, наголосив експерт – розробка та прийняття Національної програми створення в Україні кластерів (на період до 2020 року), а також запровадження регулярного моніторингу щодо стану її виконання. Завдяки поширенню регіональних кластерів, як зазначив С.Соколенко, економіка України може суттєво підвищити свою конкурентоспроможність у глобальному вимірі.
Олександр Підгорний, голова правління громадської організації Центр «Доброчин» (м. Чернігів), відзначив, що підписання Угоди про асоціацію України з ЄС обумовлює необхідність впровадження кардинальних змін у системі державного управління регіональним розвитком. Насамперед, як зазначив О.Підгорний, йдеться про нову роль місцевого самоврядування, підвищення його дієвості на засадах субсидіарності.
Активне залучення громадськості до вирішення найгостріших питань місцевого розвитку, наголосив О.Підгорний, – є запорукою підвищення дієздатності територіальних громад, формування демократичного суспільства в Україні. Такі реалії нової регіональної політики, на думку О.Підгорного, мають знайти відображення у модернізованій Стратегії регіонального розвитку до 2020 року.
Головний спеціаліст департаменту забезпечення взаємодії з Верховною Радою України та регіонами Секретаріату Кабінету Міністрів України Сергій Пашкевич підкреслив важливість налагодження ефективної роботи Державного фонду регіонального розвитку, що передбачає справедливий перерозподіл ресурсів між регіонами, прозорість процедури затвердження та фінансування регіональних інвестиційних проектів за рахунок коштів ДФРР. Серед актуальних проблем функціонування Державного фонду регіонального розвитку, як зазначив С.Пашкевич, – брак коштів (адже обсяг коштів ДФРР не відповідає наявним потребам фінансування регіонального розвитку). На думку С. Пашкевича, потребує гарантування цільове спрямування коштів ДФРР на потреби регіонального розвитку, що сприятиме створенню у регіонах нових робочих місць, формування «точок зростання» та «ареалів регіонального розвитку».
У заключному виступі перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло подякував присутнім за участь у плідній дискусії, підвів підсумки роботи «круглого столу» та зазначив, що розбудова та підтримка розвитку місцевої та регіональної демократії, конструктивна взаємодія публічної влади, бізнесу і громадськості з метою вирішення актуальних питань місцевого розвитку, стабільний розвиток регіональних економічних комплексів на основі інноваційності та дотримання принципів сталого, збалансованого розвитку формують основу для стимулювання місцевої економічної ініціативи, досягнення збалансованого просторового розвитку та процвітання України.