21 червня 2012 року Національним інститутом стратегічних досліджень у партнерстві з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Національним університетом «Львівська політехніка», Харківським національним університетом ім. В.Н.Каразіна було проведено "круглий стіл" "Стратегія гуманітарного розвитку України – відповідь на виклики сучасності" з метою вироблення рекомендацій щодо кінцевої редакції Стратегії гуманітарного розвитку України.
До участі у дискусії були запрошені представники органів державної влади, керівники закладів культури і освіти та представники наукових, громадських організацій, провідні експерти з питань гуманітарної політики, ЗМІ.
Для обговорення учасниками круглого столу були запропоновані такі питання:
1. Стратегія гуманітарного розвитку України – ключові виклики сучасності.
2. Стратегія гуманітарного розвитку України – завдання гуманітарної політики та нова модель управління.
У засіданні взяли учать:
- Богатирьова Р.В., віце-прем’єр-мінстр України – міністр охорони здоров’я,
- Герман Г.М., радник Президента України - Керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України,
- Єрмолаєв А.В., директор Національного інституту стратегічних досліджень,
- Кулиняк М.А., міністр культури України,
- Вижва С.А., проректор з наукової роботи
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, - Лупацій В. С., радник директора НІСД,
- Мельничук О.В., завідувач відділу культурної політики Національного інституту стратегічних досліджень,
- Щербина В.М., заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України,
- Попович М. В., директор інституту філософії НАН України, академік НАН України,
- Богомолець О. В., професор, заслужений лікар України, засновник історико- культурного комплексу "Замок Радомисль",
- Бистрицький Є.К., виконавчий директор міжнародного Фонду «Відродження», доктор філософських наук,
- Фесенко В.В., голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»,
- Чумак В.В., директор Інституту публічної політики,
- Гриценко О.А., директор Українського центру культурних досліджень,
- представники Верховної Ради України, міністерств, наукових установ, громадських організацій, фондів, незалежні експерти (див. Додаток 1 до протоколу «Перелік учасників»).
- представники ЗМІ: УНІАН, «Лівий берег», РБК-Україна, Укрінформ, «Українські новини», журнал Верховної Ради України «Віче», Радіо Свобода, телеканали «24», УТР, телекомпанія «Ера», УТР, РБК-Україна.
Відкриття. Вступні промови
Єрмолаєв А.В. Привітальне слово. Про мету заходу і стратегічні напрямки роботи над Стратегією гуманітарного розвитку України.
Добрий день, шановні колеги! Я щиро радий Вас вітати в стінах Національного інституту стратегічних досліджень. Сьогодні планова, але неординарна зустріч, оскільки свого часу була ідея поєднати в дискусії одразу кілька інтелектуальних центрів. У нас є така можливість сьогодні, обговорюючи питання стратегії гуманітарного розвитку, питання викликів, відразу поєднати кілька аудиторій: нашого Інституту, наших колег з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Харківського університету та Львівського університету. Я радий можливості і нагоді провести цю зустріч разом з віце-прем’єром з гуманітарних питань Раїсою Богатирьовою та радником Президента з гуманітарних питань, секретарем Гуманітарної ради при Президентові України, Ганною Герман.
Кілька слів відразу стосовно ідеї такого заходу. Дуже часто наша інтелігенція, говорячи про гуманітарний розвиток, все зводить або до конфліктної дискусії, або до якихось правильних текстів, що завершуються лише формальним прийняттям. І, на жаль, дискусії та спроби сформувати чітко порядок денний зводяться або до політесу, або до розмови без виходу.
На нашу думку (і в цьому була свого часу суть ініціативи Інституту) потрібно організувати постійний діалог інтелектуальних майданчиків країни завдяки сучасним технологіям. І мабуть головне надбання, що ми можемо отримати завдяки таким майданчикам – це спроба порозуміння різних інтелектуальних центрів з різних регіонів, різних точок зору.
На сьогодні напрацьовується і, на мою думку, має вже досить виразний вигляд, досить змістовний вигляд, новий документ – Концепція гуманітарного розвитку України. Маю надію, що найближчим часом ми зможемо обговорити її остаточну редакцію, і це буде мати консенсусний характер для науковців, для викладачів, для освітян.
Але сьогодні у нас ще є шанс та можливість продовжити розмови про меню цього документу, про головні проблеми, що мають бути викладені в цьому документі, дати оцінки ситуації, що склалася в країні, і підвести риску під тією дискусією, яка триває вже кілька місяців стосовно підготовки цього документу.
Богатирьова Р.В. Привітальне слово.
Насамперед хочу сердечно привітати усіх присутніх у цій залі з початком роботи важливого інтелектуального форуму та подякувати за запрошення. Мені надзвичайно приємно бути сьогодні тут, серед вас – науковців, експертів, представників вітчизняної інтелігенції, мати можливість висловити власні міркування та почути ваші думки щодо гуманітарних стратегій поступу України. Дозвольте розпочати нашу дискусію.
На моє особисте переконання, українське суспільство нині динамічно розвивається. Змінами охоплені усі сфери соціуму. Однак успіхи політичних, економічних, соціальних трансформацій, реформування системи правосуддя, здобутки вітчизняної дипломатії, імідж України на міжнародній арені багато в чому залежатимуть від зваженої гуманітарної політики.
В силу певних обставин впродовж 20-літнього періоду незалежності Української Держави гуманітарна царина не мала належної уваги як з боку центральної влади, так і з боку органів місцевого самоврядування. Девальвація національних традицій в освіті, науці, вихованні призвела до утвердження споживацького способу життя, тотальної комерціалізації усіх без винятку суспільних сфер, відчуження індивіда і держави, що у свою чергу обумовило спорадичність політичних процесів, затяжні кризові явища в економіці, недієвість системи соціального захисту громадян тощо.
Відтак доводиться ситуацію суттєво корегувати. При цьому важливо розуміти, що відповіді на гострі питання сучасності перебувають у гуманітарній площині. І таке усвідомлення, що не може не вселяти надії та оптимізму, має місце.
Зокрема, завдячуючи ініціативам Президента України, започатковано серйозні кроки щодо вироблення стратегічних шляхів гуманітарного розвитку країни, «інвентаризації» національної гуманітарної сфери. Серед них – проект Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року, підготовлений фахівцями Національної академії наук України.
Події останніх років переконливо засвідчили об’єктивну необхідність подібного документа. Адже питання на кшталт: «Що таке гуманітарна сфера суспільства?», «Яка її конфігурація?», «У чому полягає сутність гуманітарного розвитку країни?», «Що є його пріоритетами?», «Яким має бути інституційне забезпечення державної політики у гуманітарній царині?» тощо – вельми актуальні на поточний момент і потребують свого вирішення.
Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати за велику творчу працю науковцям, які брали участь у підготовці проекту Концепції. Однак сьогодні наше ключове завдання – не стільки обговорити сам документ, скільки дізнатися думку широких верств суспільства щодо правильності заявлених у ньому стратегічних цілей, пріоритетів та завдань гуманітарної політики, рівня їхньої кореляції із реальними суспільними очікуваннями.
Поза сумнівом, існує ряд ключових напрямів гуманітарного розвитку. Це, зокрема, здоров’я нації, соціальна стабільність, культурна сфера, питання розвитку державної мови та функціонування мов національних меншин, розвиток освіти і науки, міжконфесійні відносини, подолання духовної кризи. Так принаймні вважають фахівці. Але чи погоджується з ними український загал?! Ось що і потрібно з’ясувати.
Цей "круглий стіл" я розглядаю як початок загальнонаціональної дискусії. Безумовно, першу й найбільш об’єктивну, безсторонню, науково вивірену оцінку гуманітарним стратегіям повинні дати експерти. Але обмежувати дискурс вузьким колом спеціалістів недоречно. Переконана, є багато зацікавлених суб’єктів поза фахово-науковим середовищем, зацікавлених у виробленні та реалізації якісної, системної національної гуманітарної політики. Це й учителі, лікарі, митці, представники релігійних громад, громадські діячі – усі, кому небайдужа доля України. Вкрай важливо, щоби до обговорення долучилася не лише громадськість столиці, а й усіх регіонів Української Держави.
Гуманітарний простір України навіть умовно не можна ділити на Схід і Захід, Південь і Північ. Так, наші регіони, звичайно, мають свої культурні особливості, відмінні політичні уподобання та різне бачення участі країни в інтеграційних процесах на міжнародній арені. Однак це природно для здорового демократичного суспільства. Подібне розмаїття мусить розглядатися у якості нашого історичного надбання, сприяти взаємопроникненню та взаємопорозумінню різних світоглядних світів. Стратегічне завдання гуманітарної політики Української Держави – консолідація українського суспільства, подолання реальних і штучних протиріч, якими намагаються нас розділити і послабити.
Пам’ятаймо, аксіомою гуманітарного розвитку України має стати принцип: «Єдине суспільство, єдина країна, єдина гуманітарна політика»!
Герман Г.М.
Шановне товариство, дозвольте перш за все подякувати пану Єрмолаєву за таку чудову ідею: на незалежному майданчику зібрати вершки інтелектуальної еліти України для того, щоб ми спробували дати відповідь на те питання, яке вже 20 років перед нами стоїть: «Хто ми? Що таке Україна? Куди ми йдемо?». Бо ми ніколи не будемо знати куди ми йдемо, якщо ми не будемо знати, хто ми, якою мовою ми розмовляємо, які цінності духовні сповідуємо, чи маємо ми спільні цінності, чи кожен регіон має окремі. То дивно, що на 21-у році незалежності ми лише починаємо ставити це питання. Але змінювалися влади, приходив кожен президент зі своєю командою і, кожен по-своєму намагався формувати той, як пише Михайло Степико, цивілізаційний бренд. Я би сказала, може, «візерунок» України. Кожен намагався переписати підручники, сформувати обличчя України так, як йому це бачиться (і цій команді, яка при владі).
Завдання стратегії гуманітарного розвитку, розробити яку всіх нас просив Президент України, є намалювати план, виписати ті українські скрижалі на далеку перспективу, щоб ми з приходом кожної нової влади не змінювали косметику на обличчі України, щоб обриси її лиця були чіткі і зрозумілі світу. Це добре, що перш ніж презентувати цю стратегію, над якою ми працювали майже два роки (це працювали і академіки, і наукове співтовариство, і члени Гуманітарної ради при Президентові України, частина яких тут є, і мені шкода, що Ви не всі відразу до цього процесу долучилися, але це все попереду), першу таку розмову ми розпочали у домі славної пам’яті Бориса Григоровича Возницького у Львові під час візиту Президента до Львова, де також розпочали обговорення Гуманітарної стратегії. Я думаю, що ми правильно зробимо, якщо зараз вшануємо пам’ять Бориса Григоровича, якого з нами нема.
Сьогодні наступна розмова вже в більш широкому колі, більш потужному колі українських інтелектуалів. Завтра буде продовження цієї розмови. І як слушно сказала Віце-прем’єр з гуманітарних питань, ми будемо проводити такі розмови і дискусії по всій Україні, ми зберемо думки і тоді разом передивимося ту стратегію, яку ми напрацювали. Додамо там думки. Ще раз винесемо на суд громади. І ми повинні прийняти такий узгоджений документ, який справді буде не стратегією влади, а стратегією українського народу чи народу України (як правильно сказати, теж вирішить ця стратегія). Тому я дуже рада, що сьогодні в такому домі і за участі преси ми розпочинаємо таку важливу розмову, яка дасть нам нарешті відповіді на запитання «Хто ми, що ми, куди ми йдемо і яке наше майбутнє?».
І я бажаю плідної дискусії, успіху і ще раз дякую і всім Вам, і пану директору Єрмолаєву за таку чудову ідею. Думаю, що завтрашня розмова, вже в університеті, буде ще більш детальною і ще більш гострою та принциповою. Бо те, про що ми зараз говоримо, особливо в ці дні, набуває надзвичайної ваги. Дякую Вам.
Кулиняк М.А.
Насамперед я хочу подякувати Андрію Васильовичу за запрошення взяти участь у цьому такому важливому заході серед таких визначних людей.
Що я хочу сказати. На сьогодні Міністерство культури в своїх пропозиціях спирається на висновки соціологічних досліджень та опитування експертно-професійного середовища. За результатами широкомасштабного дослідження щодо культурних практик населення, ініційованого Національним інститутом стратегічних досліджень, і оприлюднення якого очікується вже найближчим часом, нами були визначені ті пріоритети, за якими ми маємо будувати стратегію нашого напрямку, тобто розділу культурної політики. В першу чергу ці дослідження продемонстрували нам, що в Україні є великий і високий попит на власний якісний культурний продукт, якого, будемо відверті, на сьогодні бракує.
Дослідження показали, що питання модернізації музейної справи та охорони культурної спадщини є ключовими для вирішення питання ідентичності. Також величезною проблемою є регіональна культурна політика та відтік кадрів із галузі культури. Тому на 2012 рік ми обрали пріоритетами наступні напрями:
Перше – це модернізація музейної справи України та охорона культурної спадщини.
Друге – це модернізація театрально-концертної діяльності для сприяння створення конкурентоспроможного культурного продукту.
Третє – це новий концепт регіональної культурної політики з особливим акцентом на модернізацію існуючої інфраструктури сільських клубів.
Розпочали ми з найпроблемнішого – це музеї та культурна спадщина. Так само, наші спільні дослідження та співпраця з експертним середовищем виявили той факт, що в цьому напрямку, буквально, не відбувалося ніяких змін ще з 1985 року. Мені приємно повідомити про те, що завдяки такій системній консультаційній роботі з питань модернізації музейної справи було проведено п’ять круглих столів, до яких було залучено все професійне коло, як з музеїв, так і з державних заповідників. Нам вдалося отримати рекомендації, за якими ми почали поступово впроваджувати нові форми роботи.
Найголовнішим побажанням наших музейних працівників було створення національного осередку для вироблення законодавчих ініціатив галузі та формування методології управління та розвитку галузі. Ми залучили до роботи, як на мій погляд, найкращих представників професії, а саме: усім відомий Український центр розвитку музейної справи, з яким ми розробляємо концепцію модернізації, на базі якого розпочали роботу зі створення національного музейного центру.
Ми намагаємося впроваджувати конкурсні умови для обрання керівників музейних закладів. Ми створили, нарешті, Національну музейну раду, яка, до речі, вчора провела своє перше установче засідання. І готуємось до національного музейного форуму, на якому буде оприлюднена національна доповідь, що стане концепцією модернізації музейної справи України і охорони культурної спадщини.
Не все, звичайно, відбувається так швидко, як нам би того хотілося, але ми зсунули з мертвої точки це питання. І я дуже розраховую на подальше співробітництво з експертним середовищем музейників.
Мені дуже приємно сьогодні запросити всіх Вас до Національної опери України, де відбудеться прем’єра (перша прем’єра була 18 травня, на День Європи, але ми знаємо, що перші три спектаклі – це прем’єри), яка є новим словом як в хореографії, так і в сценічному рішенні, – балет «Перехрестя». Це інсценізація величного музичного твору нашого видатного композитора Мирослава Скорика в інтерпретації молодого відомого хореографа Раду Поклітару, яка зазнала свого другого народження. Я сподіваюся, що ця вистава зможе гідно представити українську сучасну культуру на престижних світових сценах.
На черзі – величезна консультаційна робота з питань регіональної політики. Ініціативи з місць мають вносити свіжість думок та пропозицій, що допоможуть нам консолідувати культурно-інформаційний простір України.
Перед нами постають дуже важливі завдання. Сподіваюсь на Ваші рекомендації, зауваження і готовий до співпраці.
Вижва С.А. Про концепцію розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка та гуманітарні цінності.
Я хочу Вас привітати з початком роботи нашого круглого столу від імені колективу Шевченківського університету і особисто від нашого ректора академіка Леоніда Васильовича Губерського. Зараз дійсно проводиться цілий ряд заходів на базі університету, завтра буде продовження. І від себе особисто (на початок роботи саме такого заходу) хотів би відмітити наступне.
Говорять про те, що розвиток людства забезпечує 2 % населення, 20 % населення можуть користуватись тим, що ці 2 % розробили, а 80 % навіть користуватись нормально не можуть. Це відноситься до технічної сфери розвитку. І якщо ми говоримо зараз про розвиток освіти в Україні (а мені доводилось очолювати групу, яка розробляла концепцію розвитку нашого університету до 2050 року), то необхідно розставляти пріоритети та шукати, де можна зробити прорив). З точки зору вирішення конкретної технічної проблеми можна зібрати 5-10 інтелектуалів і забезпечити прорив у тому чи іншому напрямі. Але технічні знання дуже швидко змінюються, а те, що відноситься до гуманітарної сфери, є постійним.
Коли збираються наші випускники, то вони згадують традиції і правила поведінки, а не професійні знання, які давно вже застаріли. Гуманітарні цінності залишаються на довгий час. Це і загальна культура людини, і відношення до батьків, відношення до свого спадку, знання історії, ті предмети, які вивчались в університеті (етика, естетика, релігієзнавство, психологія, соціологія і т.д.) потрібні для всіх абсолютно, в тому числі й для природничників, представників фізико-математичних дисциплін. На сьогоднішній момент у вищій школі є своя тенденція, коли кожна спеціальність, кожен напрям намагаються збільшити кількість годин на свої професійні дисципліни. І це робиться за рахунок інших предметів, у першу чергу – гуманітарних. Ми вважаємо, що ця система не є правильною. Тому в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у свій час розроблено концепцію викладання гуманітарних дисциплін на природничих факультетах. І вона грає позитивну роль, тому що ми зараз бачимо: наші студенти (особливо це видно по програмах обміну) є самоідентичними. Їм є що розповісти про себе особисто, їм є що розповісти про свою культуру і щось передати своїм дітям. Враховуючи це, я думаю, що є потреба розмовляти про загальнолюдські цінності. І розмовляти дійсно потрібно не мовою докторів, кандидатів наук, які дуже часто вживають спеціальні терміни, а треба розмовляти тією мовою, яка зрозуміла всім людям на вулиці. Коли можна на доступному рівні розповісти дванадцятирічній дитині про загальні поняття, то це є нормальним. Це дуже складно перекласти з мови професіоналів, які розуміють одне одного, використовуючи складну термінологію, до того рівня, який зможе зрозуміти кожен, але, я думаю, що це – наша місія. Місія університетів, місія нашої освіти. Звичайно, ці підходи повинні формуватись, починаючи з дитячого садка, закінчуючи університетом і продовжуватись протягом усього життя. Я думаю, що як організатор цього заходу, Київський національний університет імені Тараса Шевченка надасть усі необхідні умови для проведення необхідної дискусії. І я всім бажаю успіхів, у тому числі і в розвитку концепції стратегії гуманітарного розвитку України, яка розроблялася багатьма вченими нашої країни.
Виступи
Єрмолаєв А.В.
Про основні проблеми української науки, освіти, політики впровадження інновацій. Щодо основних гуманітарних викликів, що стоять перед Україною та світом: перенаселення, мультикультуралізм. Щодо основної мети гуманітарної політики держави – вироблення у нації здатності продукувати своє майбутнє.
Попович М.В. Щодо стану державної гуманітарної політики та її завдань: збереження людяності, збільшення кількості культурних освічених людей як умови посилення країни, виховання та охорона людської гідності.
Щербина В.М. Про концептуальні підходи в галузі стратегування державного гуманітарного розвитку, найперспективнішим з яких є спрямований на стратегічне створення майбутнього. Про необхідність розробити концептуальне бачення й програмні засади утворення комунікативних середовищ як складової гуманітарного простору України та відповідно відобразити їх у Стратегії гуманітарного розвитку.
Лупацій В.С.
Щодо основних викликів сучасності та інтегральних цілей Стратегії гуманітарного розвитку України.
Богомолець О.В. Щодо реформ системи охорони здоров’я України, які мають бути спрямовані на різні групи людей, зокрема про необхідність створити при РНБО Комітет, що буде опікуватися здоров’ям працездатного населення, тому що тільки раннє виявлення хвороб дає можливість зменшити смертність і захворюваність.
Бистрицький Є.К. Про досвід Фонду Відродження у формуванні гуманітарних програм для України, зокрема участь у підготовці впровадження зовнішнього незалежного оцінювання, переклад понад 700 книжок з європейських мов на українську, систему хосписів, міжнародну конференцію працівників музеїв, про необхідність узгодженням інтересів у сфері освіти, охорони здоров’я, бізнесу, у системі праці тощо.
Фесенко В.В. Про другорядність статусу гуманітарної політики в політичному дискурсі України, мозаїчність і хаотичність в обговоренні питань гуманітарної політики та необхідність системної державної цілеспрямованої гуманітарної політики, яка має бути спрямована, перш за все, на формування сучасної спільної ідентичності.
Чумак В.В. Щодо зведення найбільших загроз українському суспільству саме до гуманітарної сфери: до психічного і фізичного здоров’я нації, до стану ментальності нації і до стану можливості самовизначення нації і громадян у межах своєї власної держави.
Телеміст. Виступи експертів зі Львівського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень та Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.
Возняк Т.С. Щодо значення культури для економічного розвитку України та необхідності модернізувати всю гуманітарну сферу, а також наше розуміння української культури в найширшому сенсі слова.
Коврига О.В. Стосовно необхідності єдиної гуманітарної політики, котра має виправити ситуацію, коли основні інструменти впливу на гуманітарну сферу контролюються не державою, а приватними корпораціями, та стосовно головного завдання гуманітарного розвитку - забезпечення суверенності.
У телемості взяли також участь Василишин Л., Фісун О., Кравченко О.В.
Обговорення та дискусія
Ільїних С. Про необхідність застосування в Україні європейського досвіду реформування гуманітарної політики, котрий передбачає зокрема забезпечення культурних прав громадян.
Гарбуз Л. Щодо політики Європейського Союзу в гуманітарній сфері, зокрема напрацювання нових законодавчих актів і програм та про доцільність (за європейським досвідом) інтеграції у єдину «культурну мапу» всіх інституцій та веб-сайтів України, що займаються дискусіями стосовно гуманітарного розвитку та культури.
Здіорук С.І. Стосовно необхідності ставити справді інтегральні стратегічні цілі, коли виробляється справді концептуальна гуманітарна політика, двома мегазадачами якої є: зміцнення суверенітету держави української і забезпечення прав абсолютно всіх громадян України.
Піоро В. Щодо неможливості розробляти Стратегію, а потім план втілення цієї Стратегії без дійсно глибокого вивчення галузі культури та ситуації в ній, а також щодо необхідності співпраці державного та громадянського сектору у проведенні майбутнього ґрунтовного моніторингу стану музейної галузі.
Островська-Люта О. Про започаткування великого музейного проекту, що називається «Динамічний музей» і спрямований саме на модернізацію українських музеїв, та про готовність долучитися до подальшої роботи «в полі».
Підбиття підсумків:
Богатирьова Р.В.
Я сповідую принцип, озвучений пані Гарбуз: «від ідеї – до справи». Було б доречним, якби Концепція вийшла разом із проектом плану механізмів та інструментів спільних дій.
Економічні показники замаскували за останні роки глибину гуманітарної кризи суспільства. Слід сьогодні будувати майбутнє, розраховуючи на гуманітарну концепцію, як кроки нашої повсякденної праці. Тільки опертя на думку громадськості, підтримку української інтелігенції та експертів дасть можливість чиновнику пропонувати такі урядові документи та механізми, що дозволять швидко зрушити справу з місця.
Всі можливості Кабінету Міністрів України слід залучити до того, щоб цей документ був якісним, адекватним сучасним викликам і можливостям.
Герман Г.М.
Пропоную на наступне наше обговорення запросити всіх міністрів, які мають дотичність до гуманітарної сфери.
Із тези «охорона людської гідності», що була запропонована Поповичем, слід розпочати Концепцію стратегії гуманітарного розвитку.
Правильно, що не роздали проект документу, а спочатку вирішили вислухати експертів, почути ваші оцінки, врахувати їх у цьому проекті.
Підсумки цієї дискусії, її квінтесенцію мають почути люди, які в цій державі приймають рішення. Оскільки гуманітарна сфера досі не є пріоритетом державної політики і розуміння того, що слово є часом важливішим від грошей у нашій державі поки що немає, тому ми повинні говорити це на найвищих рівнях за участі найвищих керівників та найвищих авторитетів нашої держави.
Тільки тоді ми можемо розраховувати, що «слово наше ділом відіб’ється».
Єрмолаєв А.В.
Культурна сфера – це також ринок, у якому є попит і відповідь. Якщо держава не встигає реабілітувати бібліотеки, побудувати будинки культури, підтримати творчі колективи, піклуватись про дітей – це вимушені робити кандидати в депутати по мажоритарним округам.
Реальна ситуація виявила чіткий запит простого громадянина на духовне життя в дуже простих речах: підтримати талант, зберегти традиції, пам’ятку в цьому селі чи місті. Це серйозний урок для держави, що засвідчує, що суспільство живе «не хлібом єдиним».
Скільки б не роздавали грошей, без задоволення духовного попиту, що стосується таланту, традиції, молодого покоління, його освіченості, можливостей на майбутнє, - відновлення довіри між державою і суспільством, між елітами і суспільством не буде.
На сьогодні існує криза нормативної культури. Зруйновано тоталітарну культуру дисциплінарного характеру, але у провайдерських сферах розвитку не сформовані практики, які б задали нову норму.
У нас трофейний капіталізм, що не забезпечив розвиток суспільства. У нас спекулятивна політика, що не задає нові нормативи, які давали б людям нові орієнтири, що - погано, а що - добре. Залишається єдина сфера, де ми можемо вплинути – гуманітарна. За це відповідає інтелігенція, гуманітарна еліта. Це може мати прояв у духовному продукті: в художніх творах, у позиції, в думках, кінофільмах, вчинках. На жаль, у нас є криза вчинку і криза позитивного духовного продукту.
Стосовно освіти. На жаль, на сьогодні ми продукуємо робочу силу, але не займаємося вихованням і освітою як такою. Ми даємо знання, але не формуємо світогляд людини, не виховуємо її як людину сучасну, розвинену, з моральними принципами. Це є суттєвий крок назад, навіть по відношенню до консервативної радянської системи освіти.
У царині науки. Україна мала феноменальну стартову позицію – фундаментальну науку. Сьогодні ця царина забута. Відтворення фундаментальної науки – це традиція, це продукування інтелектуальної еліти нації.
У медицині унікальним був досвід структурованої організації системи, що на сьогодні втрачений, а також, системи профілактики, без якої ми не відтворимо здоров’я нації.
Гуманітарна сфера – це кришталь, що має багато граней і з яким треба поводитись обережно.
Найближчим часом ми вийдемо на зважений, якісний документ, що має стати джерелом для нормативних актів.
Стратегія гуманітарного розвитку в кінцевому сенсі – це не документ, а колективна воля гуманітарної еліти, яку ми маємо навчитися артикулювати і пропонувати суспільству.