21 лютого 2013 року в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання «круглого столу» «Українська держава та світове українство: актуальні питання, потенціал та перспективи взаємодії», у ході якого були розглянуті питання інституційно-правового забезпечення державної політики підтримки світового українства, задоволення мовно-культурних та освітніх потреб світового українства, проблеми, пов’язані з поверненням та облаштуванням трудових мігрантів в Україні.
У дискусії взяли участь представники органів державної влади, співробітники профільних наукових та аналітично-дослідних установ, вищих навчальних закладів України, представники громадських організацій та незалежні експерти.
Присутнім була представлена аналітична доповідь «Українська держава та світове українство: актуальні питання, потенціал та перспективи взаємодії» і запропоновано питання, які були винесені для подальшого обговорення на засіданні.
Відкрив засідання модератор "круглого столу" заступник директора НІСД Василь Яблонський, який привітав присутніх і надав слово директору інституту А. Єрмолаєву.
У вступному слові директор НІСД Андрій Єрмолаєв наголосив на тому, що колектив інституту проводить серйозну роботу з розробки положень нової національної політики стосовно закордонних українців, що буде відображено у черговому Посланні Президента України. У перспективних планах Інституту планується посилити цей напрямок роботи, який передбачає нові формати спілкування, обміну думками між громадськими організаціями, які репрезентують діаспору, та державними установами і експертами. Андрій Єрмолаєв зазначив, що у ході таких комунікативних заходів існує реальна можливість напрацювання політичних ініціатив і реалізації практичних кроків у відповідній сфері громадського життя.
Окремої уваги, на думку директора Інституту, потребує феномен «нової діаспори» - українців, які працюють і постійно мешкають за кордоном, створюють нові громади української діаспори. Це стосується як правової підтримки, так і питань формування соціогуманітарного простору. Також існує величезний ресурс, пов’язаний з можливостями використання досвіду участі наших закордонних співвітчизників у політичних процесах країн перебування, досвіду їх підприємницької діяльності та залучення бізнесу українського походження до національних проектів. До цих напрямів додається і робота в культурній царині. Особливо зважаючи на наближення заходів, приурочених до ювілею Хрещення Київської Русі, які, безумовно, нададуть нового імпульсу у роботі з представниками української діаспори.
Було зауважено, що зі співробітників Інституту, працівників Міністерства закордонних справ, Міністерства культури може бути сформована постійно діюча група, метою роботи якої буде інкорпорування культурної складової, впровадження нових культурних проектів у країнах, де українці активно присутні і мають національний інтерес.
А. Єрмолаєв висловив сподівання, що цей круглий стіл стане однією з численних форм спілкування, і така робота буде носити системний характер, результатом якої може бути вироблення документів програмового характеру щодо взаємодії держави і українських спільнот, що проживають за кордоном.
Директор НІСД також зупинився на специфіці сучасного етапу відносин між Україною і діаспорою, який характеризується поглибленням процесів глобалізації, формуванням нових інтеграційних об’єднань і появою такого феномену як «мегаідентичність». Це є викликом для молодих національних спільнот, їх спроможності зберегти свою культуру, специфіку соціально-економічного укладу. Іншим характерним процесом сучасності є закріплення консервації і спеціалізації національних укладів, що пов’язано з економічним феноменом нового глобалізованого світу. В умовах транснаціоналізації національні спільноти поступово інкорпоруються в нові, більш статичні економічні системи: «країни-фабрики», «країни-торгівці», «країни-фінансисти». І цей процес впливає на ті культурні коди, які тривалий час зберігали національну ідентичність.
Сьогодні, на думку А.Єрмолаєва, постає питання: яку платформу треба сформувати для розвитку українства як мережевої нації, яка зберігає вагомі соціальні зв’язки: правові, економічні, організаційні і самоорганізаційні. Потрібно розробляти форми участі української світової спільноти у подальшому відродженні української держави і української економіки.
Директор НІСД зазначив, що одним із головним завдань XXI століття є повернення українців до України. Набуває все більшого значення питання фізичного ресурсу національного розвитку. Іншим аспектом є бачення України з боку закордонних українців. Україна, на жаль, не стала привабливою країною. У соціальному, економічному, правовому, культурному аспектах вона залишається неконкурентною у порівнянні з провідними демократичними країнами. Недостатня популяризація національних надбань, інформованість про видатних українців, стоїть на заваді позитивного іміджу України. Тому важливо за допомогою усього спектру комунікативних засобів, через мережу інформаційних ресурсів розробляти і впроваджувати відповідні інформаційно-просвітницькі програми. Це надасть нового потужного імпульсу для національної консолідації українців світу.
Головний консультант сектору етнополітики відділу політичних стратегій НІСД Людмила Мазука презентувала основні положення аналітичної доповіді «Українська держава та світове українство: актуальні питання, потенціал та перспективи взаємодії».
Доповідач ознайомила присутніх з останніми офіційними даними про кількісні та якісні показники, які стосуються життя українських громад за кордоном. Виступ Л.Мазуки був зорієнтований на висвітлення найбільш важливих проблем, які існують у сфері взаємодії держави зі світовим українством: недосконалості нормативно-правової бази та інституційного забезпечення співпраці з українцями за кордоном, недостатнього задоволення мовно-культурних та освітніх потреб світового українства, питань трудової міграції і, особливо, проблем, пов’язаних із поверненням та облаштуванням трудових мігрантів в Україні. Окремо була розглянута робота з українцями, які мешкають на пострадянському просторі. Доповідач зосередила увагу присутніх на стані збереження національної ідентичності, підтримці та розвитку української діаспори в Російській Федерації.
Директор Національного науково-дослідного Інституту українознавства Міністерства oсвіти і науки, молоді та спорту України Петро Кононенко акцентував увагу присутніх на стрімкому скороченні українських діаспор в окремих країнах. Звернув увагу, що залишається невизначеним питання: скільки реально українців перебуває за кордоном? Статистичні дані свідчать, що в Росії, за період між 1989–2010 роками кількість українців скоротилася майже вдвічі: з 4 млн 364 тис. до 2 млн 900 тис. осіб. Це може свідчити про те, що там відбуваються не природні асиміляційні процеси, а спрямована державна політика.
П. Кононенко також зупинився на гострій проблемі недостатнього фінансування відповідними державними органами культурних, наукових і освітніх заходів, спрямованих на збереження національної ідентичності закордонних українців. У цьому контексті постає питання підготовки кадрів для тих, хто сьогодні організовує українство за кордоном. Потребує поглибленої фахової і наукової підготовки розробка підручників і освітніх програм для шкіл українознавства, з урахуванням специфіки кожної країни перебування відповідної української діаспори.
На думку директора Інституту українознавства, у вищих освітніх закладах України потрібно цілеспрямовано, з акцентуванням на українській специфіці, навчати іноземних студентів, які будуть у подальшому працювати з Україною і на Україну.
Залишається актуальним питання створення глибокої наукової праці з історії української діаспори, уникаючи при цьому політизованого підґрунтя.
Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайло Ратушний зазначив, що для серйозних наукових досліджень потрібно спиратися на перевірені дані, а статистика щодо кількісних показників закордонного українства суттєво різниться: від 7, 15 до 20 мільйонів. Дані російських, казахських демографів різняться з результатами останніх переписів у цих країнах. Ще більш коливаються цифри щодо кількості трудових мігрантів. Така ситуація не дозволяє говорити про створення ґрунтовних і системних досліджень. Сьогодні разом із закордонними громадами розробляється анкета для більш точного визначення кількості етнічних українців, що перебувають за кордоном.
М. Ратушний зупинився на питанні законодавчого забезпечення державної політики в стосунках із закордонними українцями. На думку голови УВКР, українська законодавча база з цього питання формально виглядає достатньою. Але, по-перше, вона потребує суттєвого вдосконалення і наповнення реальним змістом, по-друге, це законодавство реально не працює. Наприклад, вже давно постала актуальна проблема прийняття закону про трудову імміграцію українців, їх пенсійного забезпечення. Теж саме можна сказати і про можливість для молоді закордонних українських громад навчатися в Україні на бюджетній формі навчання за певними квотами. Сьогодні, закордонні українці прирівняні до громадян України і тому повинні вступати у вищі навчальні заклади за загальним конкурсом, і квота де-факто була ліквідована.
На думку М.Ратушного, потребує змін і Закон про вибори народних депутатів. Адже, згідно з діючим Законом, більш ніж півмільйона зареєстрованих в реєстрі виборців українських громадян, які перебувають за межами України, позбавлені права обирати депутата-мажоритарника та обмежуються в участі в голосуванні через неможливість відкриття дільниць.
Суттєвою проблемою залишається значне недофінансування відповідних програм роботи з закордонними українцями. Наприклад, на українські школи за кордоном у державному бюджеті було виділено лише 15 тисяч гривень.
Директор Департаменту зв’язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва Міністерства закордонних справ України Володимир Яценківський у своєму виступі звернув увагу присутніх на те, що МЗС України при формуванні бюджетних запитів прислухається до потреб закордонних українців, аналізує пропозиції, що висуваються українськими закордонними установами, і намагається бути прозорим у цьому процесі. Було зазначено, що протягом 2011-2012 років МЗС України спільно із УВКР та іншими організаціями, які опікуються проблемами закордонних українців, обговорювало і визначало напрямки підтримки наших співвітчизників за кордоном. Урядом надано фінансування на будівництво Українського дому у Польщі (Перемишль) та Словаччині, пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 роках в Україні у США (Вашингтон), української школи у Латвії (Рига).
За кордоном вже створено 22 українських культурно-інформаційні центри (КІЦ), які знаходяться у різних умовах фінансування і підтримки відповідними діаспорами, що суттєво впливає на інтенсивність та ефективність їх діяльності.
В. Яценківський знову нагадав про необхідність створення окремого органу по роботі з закордонними українцями, який би акумулював дії, розпорошені між окремими міністерствами, відомствами і державними адміністраціями.
Заступник Голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Ольга Кобець відзначила особливу привабливість дефініції «гуманітарного простору України», наведену у доповіді, яка, на жаль, дуже мало популяризується засобами масової інформації.
Зупиняючись на проблемах отримання вищої освіти закордонними українцями, О. Кобець зосередила увагу учасників круглого столу на черговій проблемі в цій сфері: на державне навчання можуть вступати лише ті особи, які мають посвідчення закордонного українця, яке фактично відсутнє. Також залишається відкритим питання про існування державних українських шкіл за межами України та розширення їх кола.
Проблемною ділянкою залишається повноцінне інформаційне забезпечення українців за межами України. Це стосується, зокрема, національного радіомовлення і телетрансляції, які є надзвичайно скороченими або взагалі відсутні.
О. Кобець запропонувала внести у пропозиції учасників круглого столу окремий пункт про державну підтримку закордонних українознавчих кафедр, інститутів і наукових товариств.
Директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки Владислав Берковський зупинився на збереженні української історико-культурної спадщини. Він наголосив на тому, що за кордоном існують не лише українські бібліотеки, про що було згадано в доповіді, а й надзвичайно цінні музеї і архіви української діаспори як ті, що належать певним організаціям, так і приватні. Зауважено, що склалася ситуація, коли 40 відсотків документальної спадщини знаходиться не у власності України, і, більш того, вона навіть передана у власність інших держав. Як приклад можна навести ситуацію з українськими документальними фондами, які зберігаються у Колумбійському університеті у США. Потрібно приймати рішення про повернення таких збірок в Україну, або забезпечення належних умов їх збереження в країні перебування.
Вкрай негативною, на думку В. Берковського, є тенденція уповільнення процесу передачі архівів діаспори в Україну, що свідчить про недовіру закордонних українців до процесів, які відбуваються в нашій країні. Ліквідовано навіть державну службу з повернення історико-культурної спадщини. Ще однією проблемою є умови збереження і наукової обробки архівів, які передаються вищим навчальним закладам України за умовами відсутності фінансування таких підрозділів ВНЗ і обмеженості доступу до них.
Професор кафедри інновацій та інформаційної діяльності в освіті Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова Світлана Благодєтєлєва-Вовк зосередила увагу на нових тенденціях щодо трудової міграції в умовах глобалізаційних зрушень. Однією з таких новацій є так звана «телеробота». Станом на сьогодні 10 відсотків людей працюють віддалено, і цей процес буде стрімко зростати. Таким чином, трудова міграція набуває нового якісного характеру. Формується нова, експортноорієнтована сфера економіки, яку потрібно враховувати. За рівнем 2011 року вона складала приблизно 3% ВВП України додатково. Тобто, здійснивши певні заходи, українська держава має шанс втримати висококваліфіковані кадри від імміграції і використати їх потенціал для імпульсу і зміни економічної моделі розвитку країни.
Член Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради Євген Гірник нагадав присутнім, що Українська координаційна рада проводила круглі столи за схожою тематикою в Тернополі та Івано-Франківську. За результатами роботи було видано окремий збірник з рекомендаціями. Є. Гірник запропонував за прикладом Росії, Румунії та інших країн розробити на теоретичному рівні глобальну концепцію «українського світу», яку в подальшому винести на державний рівень обговорення.
Зупиняючись на забезпеченні виконання Програми співпраці з закордонними українцями, вказано на недостатнє фінансове забезпечення таких заходів, яке повинно бути переглянуте з урахуванням інфляційної складової. Є. Гірник підтримав ідею створення координаційного органу–агенції з питань роботи з закордонними українцями. Це є актуальним в умовах міжвідомчої розпорошеності такої роботи.
Акцентуючи увагу на питані трудової міграції, Є. Гірник відзначив, що потрібно звертати першочергову увагу на встановлення причин міграції. Адже, за даними соціологічних досліджень, головною причиною трудової міграції (60 % респондентів) було вказано низький рівень стандартів життя в Україні. Кількість трудових мігрантів складає, за даними різних досліджень, від 2 до 2,5 млн осіб. Більшість з тих мігрантів, хто довгий час перебуває за межами України і має стабільну роботу або бізнес, вже не повернуться. Тому програма «українського світу», спрямована на збереження національної ідентичності, для таких мігрантів має особливе значення. [foto 0303]
Голова Секретаріату Товариства зв’язків з українцями за межами України Товариство «Україна-Світ» Алла Кендзера звернула увагу учасників круглого столу на культурологічний аспект роботи з закордонними українцями, а саме на позашкільне виховання, яке існує поза межами України: музичні і танцювальні гуртки, театральні колективи. Товариство зв’язків з українцями за межами України, за сприянням Міністерства культури, проводить серед закордонної української молоді пісенні фестивалі і конкурси малюнків. Нам потрібно і надалі заохочувати цих обдарованих дітей, які беруть активну участь в українському житті: засновувати стипендії, організовувати екскурсії до України та інші заходи.
Головний науковий співробітник відділу соціальної політики НІСД Олена Малиновська висловила незгоду із твердженням Є. Гірника про те, що більшість трудових мігрантів не повернуться в Україну. За оцінками науково-дослідних центрів, які займаються міграційними питаннями, повернення є істотним елементом будь-якого міграційного потоку. Для США він складає третину від загальної кількості іммігрантів. На жаль, в Україні не розроблена дієва політика заохочення повернення трудових мігрантів, певні фінансові та інформаційні пільги для реімігрантів. З 1990-их років ми вже втратили величезний репатріаційний потенціал, не використавши можливості відповідних міграційних потоків, які були переорієнтовані на Росію та інші країни.
Старший консультант відділу політичних стратегій НІСД Максим Кияк звернув увагу присутніх на тому, що світове українство не є консолідованим за територіальними, віковими, ментальними ознаками. Представники різних хвиль імміграції важко співіснують між собою. Ще однією суттєвою проблемою є процес швидкої асиміляції закордонних українців. Але у проблемах, які існують в українській діаспорі, не варто звинувачувати саму діаспору. Відтак питання порятунку діаспори не є справою лише самої діаспори. Моральна підтримка діаспори з боку держави є важливою, але, на превеликий жаль, не є достатньою. Вона повинна підтверджуватися такими реальними діями як: підтримка культурних центрів, шкіл, бібліотек, архівів і музеїв.
Головний редактор журналу «Український світ» Олександр Шокало зупинився на проблемі розвитку і збереженні українства в самій Україні: «Українці для України чи Україна без українців». Зокрема, він зазначив, що Україні відведена функція світового донора, який підриває її життєву силу. За двадцять років Україна через міграцію втратила основну частину свого середнього покоління. У середовищі української молоді вже формується п’ята хвиля імміграції. Лише Стратегія соціально-культурного розвитку України може забезпечити українцям можливість повноцінного саморозвитку на Батьківщині. І у цій національній стратегії потрібно окремо прописати складову роботи по поверненню на Батьківщину українських трудових мігрантів.
Головний спеціаліст управління міжнародного співробітництва Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України Світлана Погукаєва зупинилася на питаннях умов вступу закордонних українців до вищих навчальних закладів України. Ця категорія іноземних громадян вже не обмежується квотуванням і може самостійно проходити тестування на загальних умовах. Ще одним з шляхів є вступ абітурієнтів згідно міжвідомчими міжнародними угодами, тобто коли відбір здійснює направляюча сторона – міністерство освіти країни, де постійно проживає закордонний українець. І третім шляхом є квоти зі складанням тестів поза конкурсом. Цього року передбачено проводити для таких категорій вступників лише співбесіду.
Заступник директора НІСД Василь Яблонський підбив підсумки роботи "круглого столу", відзначивши жвавий обмін думками, активну і плідну співпрацю його учасників, незважаючи на різні погляди на певні проблеми. Українська діаспора, впродовж свого тривалого існування мала досить успішну діяльність без підтримки з боку Української держави. В умовах бездержавності це було цілком зрозуміло. Але зараз треба змінювати таку ситуацію. З боку керівництва Національного інституту стратегічних досліджень В. Яблонський запросив усіх зацікавлених до подальшої співпраці. Запевнив, що висунуті пропозиції і зауваження, які були висловлені під час роботи "круглого столу", будуть враховані.