25 травня 2012 р. у Національному інституті стратегічних досліджень відбулось засідання "круглого столу" "Загрози енергетичній безпеці України в умовах посилення конкуренції на глобальному і регіональному ринках енергетичних ресурсів". На засіданні розглядалися підходи до оцінки стану енергетичної безпеки та питання наукового обґрунтування пріоритетів державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України.
У засіданні "круглого столу" взяли участь представники органів державної влади, Національної академії наук України, вищих навчальних закладів України, наукових та дослідних центрів, громадських організацій, незалежні експерти.
Відкриваючи засідання, завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД А. Сменковський відзначив, що актуальність проблем, пов’язаних із забезпеченням енергетичної безпеки, з кожним роком зростає. Це обумовлено не тільки збереженням кризових явищ у світовій економіці та посиленням глобальної економічної нестабільності, але й зростанням конкурентної боротьби за енергоресурси на тлі прискореного виснаження традиційних джерел енергозабезпечення та радикальних змін у структурі основних споживачів енергоресурсів. Так, якщо у 1965 році у країнах-членах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) споживалося 65 % первинних енергоресурсів, то у 2010 році – лише 43 %.
На сьогодні провідними державами світу визначено основні напрями забезпечення енергетичної безпеки: підвищення прозорості, передбачуваності та стабільності глобальних енергетичних ринків; поліпшення інвестиційного клімату в енергетичному секторі; підвищення енергоефективності та енергозбереження; диверсифікацію видів енергії; забезпечення фізичної безпеки життєво важливої енергетичної інфраструктури тощо. Разом з тим, у силу складності структури сучасної світової економіки, її неоднорідності, наявності нерідко протилежних національних, регіональних та локальних інтересів формування єдиних підходів до забезпечення енергетичної безпеки стикається із значними складнощами.
За вказаних обставин кожна держава намагається визначити власні пріоритети щодо основних напрямів, критеріїв та механізмів забезпечення енергетичної безпеки. При цьому при формуванні пріоритетів енергетичної політики особливого значення набуває процес визначення реального стану енергетичної безпеки національної економіки, головних чинників, що на нього впливають, актуалізації реальних та можливих загроз, їх ранжування, а також вироблення пріоритетів і формулювання завдань державної політики у цій сфері.
А. Сменковський представив результати роботи відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД у вказаному напрямі. Зокрема, було відзначено, що, незважаючи на особливу актуальність енергетичних проблем для України, до останнього часу в державі не прийнято окремих документів, які б чітко регламентували роботу органів виконавчої влади у сфері енергетичної безпеки та моніторингу її показників. Єдиним офіційним документом, в якому наводяться індикатори стану енергетичної безпеки, на сьогодні є Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена наказом Мінекономіки від 02.03.2007 р. № 60. Проте перелік наведених у вказаній Методиці показників енергетичної безпеки не повною мірою характеризує процеси, що відбуваються у сфері виробництва, постачання, розподілу та споживання енергоресурсів у країні. Серед показників також не міститься індикаторів, які б характеризували соціальні та екологічні аспекти функціонування ПЕК. Недостатньо обґрунтованими залишаються й закладені у Методику порогові (гранично-припустимі) значення окремих індикаторів.
Виходячи з цього, було підкреслено нагальну необхідність перегляду існуючих індикаторів енергетичної безпеки та формування нового їх переліку, який дозволяв би більш повно характеризувати процеси, що відбуваються у вказаній сфері на національному, регіональному та галузевому рівнях і впливають на життя та добробут кожного громадянина України.
З урахуванням наведеного, а також проведеного аналізу офіційних статистичних даних, у відділі енергетичної та ядерної безпеки НІСД опрацьовано методологічний підхід до оцінки стану енергетичної безпеки України, який базується на таких принципах: а) найбільш повного врахування різноаспектності визначення "енергетична безпека"; б) доступності та відкритості необхідної інформації на офіційних сайтах державних органів управління та міжнародних організацій; в) простоти та можливості оперативного проведення оціночних розрахунків стану енергетичної безпеки; г) об’єктивності визначення стану та загроз енергетичній безпеці; д) придатності результатів оцінки для прийняття державних управлінських рішень.
За результатами проведеного аналізу було виявлено низку проблем у сфері забезпечення енергетичної безпеки України та запропоновані пріоритетні напрями державної політики, спрямовані на вирішення ідентифікованих проблем.
У виступі директора Навчально-наукового центру «Енергетика сталого розвитку» НТУУ «КПІ» А. Ковальчука відзначено важливість посилення екологічної складової при подальшому розвитку тепло- та електрогенерації. У презентованому «Атласі пріоритетних технологій виробництва електричної та/або теплової енергії за усередненими даними для України з відновлюваних та нетрадиційних джерел енергії з врахуванням «Зеленого тарифу»», розробленому в ННЦ «Енергетика сталого розвитку» НТУУ «КПІ», наведено пріоритети щодо заміщення традиційних джерел енергогенерації відновлювальними та нетрадиційними з урахуванням наявного у регіонах України потенціалу. Вказана доповідь викликала жваву дискусію щодо економічної складової даної пропозиції та готовності економіки України до запропонованих змін.
Виступ старшого економіста Дослідницького центру «Бюро економічних та соціальних технологій» Б. Додонова була присвячена презентації результатів оцінки енергоефективності регіонів та галузей економіки України шляхом розрахунку рейтингів енергоефективності. За підсумками проведеного дослідження було виявлено наступне: 1) рівень енергоефективності має значні відмінності у різних регіонах України; 2) енергоємні галузі промисловості України також є одними з найменш енергоефективних; 3) нижчі місця у рейтингу зайняли області України, де у структурі економіки домінують неефективні енергоємні галузі та/або неефективний житлово-комунальний сектор; 4) у промисловості та житлово-комунальному секторі України зберігається значний потенціал енергозбереження.
У виступі директора департаменту статистики торгівлі Державної служби статистики України А. Фризоренка було зазначено, що Державна служба статистики (Держстат) відіграє центральну роль в якості виробника офіційної статистики та координатора національної статистичної системи України, а її діяльність спрямована на забезпечення об’єктивною інформацією державних (міністерства, відомства та інші органи), бізнесових та наукових кіл і широкої громадськості (в т.ч. ЗМІ) тощо.
Щодо моніторингу основних показників енергетичної галузі України відзначено використання Держстатом визнаних на міжнародному рівні методик, вказано на налагодженість активного співробітництва з Міжнародним енергетичним агентством. Разом з тим доповідачем було зауважено про складність отримання Держстатом фінансування з державного бюджету на додаткові спостереження, наприклад, на проекти з вивчення нових показників енергоефективності.
Також вказано на наявність у Держстату багатьох зауважень і застережень до законопроекту №9538 “Про енергетичний баланс України”, розміщеного на сайті Верховної Ради України, зокрема: 1) вказаним законопроектом передбачається розробляти енергетичний проект у вартісному виразі, що суперечить міжнародній практиці; 2) енергетичний баланс поєднує регіональні енергетичні баланси, чого за існуючої звітності неможливо зробити; 3) роботи з формування енергетичного балансу можна порівняти з роботами з формування платіжного балансу або таблиць "витрати - випуск", і їх потрібно розглядати, як звичайну велику статистичну роботу, що виконується згідно з планом статистичних спостережень.
Під час дискусії, яку викликала дана доповідь, було відзначено провідну роль Державної служби статистики України у моніторингу стану енергетичної безпеки та констатовано складності, пов’язані з відсутністю приладів обліку, особливо у сферах теплопостачання та постачання природного газу.
У виступі незалежного експерта, колишнього Посла з особливих доручень з питань енергетичної безпеки МЗС України В. Княжницького було вказано на наявність значного потенціалу для України у розширенні взаємовигідного співробітництва з Європейським Союзом (ЄС) у рамках Договору про заснування Енергетичного співтовариства та необхідність виконання у зв’язку з цим зобов’язань відповідно до Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства. На базі аналізу карти інфраструктури енергетичних коридорів і проектів ЄС зроблено наступні висновки: 1) ЄС поступово формується як об’єднання країн із загальною енергосистемою, яке характеризується максимальною диверсифікацією постачальників енергоресурсів та захищеністю від загроз, пов’язаних із зовнішніми чинниками; 2) для зміцнення енергетичної безпеки в ЄС здійснюється розбудова інфраструктури енергосистеми шляхом збільшення пропускної спроможності енергетичних коридорів між сусідніми країнами ЄС; 3) для зменшення залежності від монопольного постачання енергоресурсів проводиться системна робота щодо поступового скорочення поставок через зменшення енергоспоживання у країнах ЄС та збільшення пропускної спроможності енергетичних коридорів з країнами, де наявні інші постачальники; 4) вигідне геополітичне розташування України надає їй потенційну можливість синхронізувати роботу власної енергетичної системи з енергетичною системою ЄС в частині перетоків електроенергії, газу та нафти; 5) для забезпечення компенсації коливань у споживанні газу як в Україні, так і в прилеглих країнах ЄС та Туреччині необхідно використовувати унікальність українських підземних сховищ газу; 6) для стабілізації цін на газ і диверсифікації його поставок в Україну доцільно опрацювати можливості реверсної роботи трубопровідної системи за напрямком ЄС-Україна.
Виступ головного спеціаліста відділу економічної безпеки та детінізації економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ) І. Кваші був присвячений опису методики розрахунку рівня економічної безпеки, яку використовує МЕРТ, та аналізу інтегральних показників економічної та енергетичної безпеки. Вказано, що за період з 1996 року по 2011 рік показник енергетичної безпеки жодного разу не перевищив рівень 65% (оптимальне значення – 100%) і станом на 2011 рік становив лише 55%.
У виступі, представленому начальником Управління популяризації та зв’язків з громадськістю Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України М. Малою, відзначено наявність тенденцій до збільшення енерговитрат на виробництво певних видів продукції в Україні, зокрема у нафтопереробній та нафтовидобувній галузях, при загальній тенденції до скорочення енергоємності ВВП України. Головні проблеми у сфері енергоефективності авторами доповіді пов’язуються із систематичним недофінансуванням Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки. Навіть при наявному фінансуванні гроші на цю програму надходять наприкінці року і не можуть бути освоєні належним чином. Проблемою є також відсутність дієвого контролю за використанням державних коштів, наданих на виконання вказаної Програми. У ході дискусії, яку викликала дана доповідь, було констатовано неузгодженість вказаної Програми з іншими нормативно-правовими актами України, що, у свою чергу, є наслідком відсутності в Україні єдиного стратегічного документу, який би визначав основні параметри економічного розвитку.
У виступі начальника відділу стратегічного планування департаменту державної екологічної політики та міжнародної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України Н. Трофіменко був зроблений загальний огляд екологічної ситуації в Україні та аналіз впливу підприємств енергетики на стан природного середовища в Україні. Зокрема, вказано на значний внесок підприємств теплоенергетики у викиди забруднюючих речовин в Україні, незацікавленість підприємств та систематичне невиконання підприємствами взятих зобов’язань щодо досягнення встановлених рівнів екологічних параметрів, відсутність дієвого співробітництва інших органів центральної влади з Міністерством екології та природних ресурсів України щодо реалізації екологічної політики. Зазначено, що покращення екологічної ситуації України та виконання відповідних міжнародних домовленостей є одною з необхідних умов розбудови співробітництва України з ЄС, у тому числі в енергетичній галузі. З приводу фінансування екологічних програм вказано, що кошти, які надає ЄС на їх виконання, не мають розглядатися в якості основного джерела. Тому висловлено сподівання, що екологічний податок, введення якого передбачено новою редакцією Податкового кодексу, у найближчій перспективі стане потужним джерелом фінансування відповідних природоохоронних заходів на підприємствах-забруднювачах.
У виступі координатора енергетичної програми Національного екологічного центру України А. Денисенка відзначено важливість врахування у тарифі на електроенергію, вироблену АЕС, майбутніх витрат на зняття з експлуатації атомних електростанцій. Також обґрунтовано необхідність законодавчого врегулювання статусу, збільшення фінансування національного регулюючого органу у сфері забезпечення ядерної безпеки, яким є Державна інспекція ядерного регулювання України (ДІЯРУ), та надання їй реальної фінансової та організаційної незалежності, як це передбачено чинним законодавством.