19 грудня 2011 р. у Національному інституті стратегічних досліджень відбулась науково-практична конференція "Енергетична безпека України: оцінка сучасного стану, пріоритетні напрямки і механізми забезпечення". Її метою було обговорення актуального для нашої держави питання – оцінки сучасного стану та визначення пріоритетних напрямків і механізмів забезпечення енергетичної безпеки країни.
У конференції взяли участь представники органів державної влади, вчені Національної академії наук України, дослідницьких та аналітичних центрів, громадських організацій, незалежні експерти.
Виступаючи зі вступним словом на відкритті конференції, заступник директора НІСД О. Литвиненко зазначив, що пошуком шляхів для зміцнення своєї енергетичної безпеки опікуються майже всі держави, адже на сьогодні стан справ в енергетиці визнається одним із ключових чинників забезпечення сталого розвитку будь-якої країни. Разом з тим, на сьогодні ні наявний міжнародний досвід, ні напрацювання світової наукової спільноти не надають надійних рекомендацій щодо конкретних практичних заходів, які мали б уніфікований характер, а їх вжиття на рівні будь-якої країни забезпечувало трансформацію всіх аспектів суспільного життя у бік сталого розвитку. Саме тому кожна держава розбудовує свою систему забезпечення енергетичної безпеки, яка, серед іншого, передбачає розробку системи індикаторів, на основі яких мають проводитися кількісна оцінка і аналіз поточного і перспективного рівнів енергобезпеки країни. В якості прикладу було наведено досвід Російської Федерації та Республіки Білорусь щодо використання індикаторів енергетичної безпеки у практичній роботі відповідних органів державної влади. Було зазначено, що Україна також має певний досвід роботи на даному напрямку, зокрема наказом Мінекономіки затверджено Методику розрахунку рівня економічної безпеки України, якою визначено перелік основних індикаторів стану енергетичної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення. Разом з тим, використання даних моніторингу у процесі формування державної політики у сфері енергетичної безпеки залишається недостатньо ефективним.
Завершуючи свою промову, О. Литвиненко підкреслив, що головною метою конференції є обговорення проблем державного регулювання у сфері енергетичної безпеки та визначення пріоритетних напрямків роботи у зазначеній сфері, та запропонував учасникам взяти активну участь в обговоренні доповідей та доопрацюванні проекту рекомендацій конференції.
Завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки А. Сменковський у своїй доповіді "Енергетична безпека України: оцінка сучасного стану, пріоритетні напрямки і механізми забезпечення" зазначив, що за визначенням ООН енергетика посідає центральне місце у забезпеченні сталого розвитку, особливого значення на національному рівні набуває питання забезпечення енергетичної безпеки як необхідної умови існування і розвитку держави. Саме тому 2012 рік оголошений ООН Міжнародним роком сталої енергетики для усіх. У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики. Таким чином, забезпечення енергетичної безпеки є одним із головних завдань державної політики України в контексті переходу до моделі сталого розвитку. Разом з тим, перелік показників енергетичної безпеки, закладених у Методику розрахунку рівня економічної безпеки, не повною мірою характеризує процеси, що відбуваються у сфері виробництва, постачання, розподілу та споживання енергоресурсів у країні. Методикою також не передбачається оцінка зазначених процесів на рівні окремих галузей та регіонів України. У зв’язку з цим запропоновано такий алгоритм забезпечення енергетичної безпеки України: формування системи репрезентативних показників (індикаторів) енергетичної безпеки; налагодження моніторингу стану енергетичної безпеки; ідентифікація реальних та потенційних загроз (ризиків) енергетичній безпеці; визначення оптимальних шляхів усунення виявлених проблемних ситуацій та відповідних заходів; формування планів з реалізації комплексу практичних заходів; організація виконання та забезпечення контролю за ходом реалізації заходів з подолання або нейтралізації загроз енергетичній безпеці; аналіз ефективності реалізованих заходів за результатами моніторингу показників енергетичної безпеки. Завершуючи свою доповідь, А.Сменковський зазначив, що у НІСД підготовлені Концептуальні підходи до вдосконалення системи забезпечення енергетичної безпеки України, що роздані учасникам конференції, та запропонував висловити пропозиції та зауваження до них.
У виступі директора Інституту технічної теплофізики НАН України А. Долинського зроблено наголос на тому, що реалізація регіональних програм комплексної модернізації комунальної теплоенергетики є одним з шляхів до ефективного скорочення споживання природного газу в країні. Зокрема, поінформовано про результати реалізації такої програми у Донецькій області, окреслено існуючі проблеми у нормативно-правовому та фінансовому забезпеченні цього процесу. Насамперед, потребують вирішення питання щодо можливості погашення кредитів, отриманих в цілях впровадження в регіоні енергоефективних технологій за рахунок вартості зекономленого газу, а також організації в регіонах виробництва необхідного обладнання, у тому числі з використанням новітніх розробок та технологій вітчизняних наукових установ.
Директор Департаменту державного регулювання Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України О. Тронь у своєму виступі основну увагу зосередив на результатах моніторингу програм та показників енергоефективності в Україні, насамперед, стану реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки. Зокрема, було поінформовано щодо обсягів її фінансування та освоєних коштів, динаміки витрат та втрат паливно-енергетичних ресурсів в галузевому та регіональному вимірах, досягнуту їх економію. Також, були окреслені основні проблеми, що існують у сфері енергоефективності та енергозбереження, можливі шляхи їх вирішення та заходи Державного агентства у цьому напрямку.
Голова комітету з енергетичних питань Фонду «Перспективна Україна» С. Єрмілов висвітлив особливості формування та функціонування системи забезпечення енергетичної безпеки України. Особливу увагу було приділено проблемним питанням, що існують у цій сфері та можливим шляхам їх вирішення. Зокрема, це стосується низького рівня ефективності роботи відповідних центральних органів виконавчої влади, обмеженості повноважень на рівні місцевих органів, корупційного чинника. Підтримав пропозицію НІСД щодо можливих напрямків вдосконалення системи забезпечення енергетичної безпеки України, у т.ч. впровадження дієвого механізму моніторингу її стану.
Колишній посол з особливих доручень з питань енергетичної безпеки МЗС України В. Княжницький порушив питання забезпечення енергетичної безпеки України в контексті розбудови співробітництва нашої держави з Європейським Союзом, а також можливі виклики та загрози, пов’язані з змінами у порядку функціонування європейського енергетичного ринку. При цьому, особливий наголос зробив на необхідності виконання Україною зобов’язань, взятих на себе в рамках переговорного процесу з ЄС та приєднання до Енергетичного співтовариства. Насамперед, це стосується необхідності впровадження другого енергетичного пакета ЄС – відокремлення власників і постачальників енергоресурсів від транзитера, створення незалежного регулюючого органу ПЕК, адаптації національного законодавства до європейського. Наголосив, що з 2015 року в ЄС відкривається єдиний ринок електроенергії та газу, тому на законодавчому та урядовому рівнях необхідно вжити всіх необхідних заходів, щоб Україна стала його невід’ємною частиною.
Детальний аналіз стану та існуючих проблем реалізації проектів енергоефективності та енергозбереження на регіональному рівні було наведено у виступі заступника начальника Головного управління - начальника відділу енергоефективності Рівненської державної обласної адміністрації В. Гуза. Позитивний досвід Рівненської області у цій сфері, у т.ч. з використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та альтернативного палива в енергетичних мережах регіону, свідчить, що системний результат можливо отримати лише через системний підхід до розв’язання проблеми. При цьому, розпочинати необхідно з реалізації заходів, що не потребують значних капіталовкладень та мають короткий термін самоокупності. Приклад Польщі та Литви свідчить, що реформування енергетичного сектору необхідно починати не з генерації, а з кінцевого споживача. При цьому, мають бути запроваджені єдині тарифи та нормативне поле для всіх суб’єктів ринку. Також, кардинального реформування потребує чинна в Україні система державного регулювання сфери енергоефективності та енергозбереження. Зокрема, через існуючі недоліки (насамперед порядок проведення тендерів) фактично припинено фінансування проектів в рамках реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки.
Почесний президент Асоціації «Всеукраїнське об’єднання «Фонд енергоефективних інвестицій» І. Черкашин проаналізував складові розробленої Фондом формули енергетичної незалежності України. Зокрема, це енергоефективність, відновлювана енергетика, диверсифікація енергопостачання, енергозбереження у бюджетній та соціальній сферах, галузева наука. В якості мультиплікаторів зазначених чинників виступають енергоефективна свідомість суспільства та цільові інвестиції. Разом з тим, усі позитивні результати можуть бути перекреслені непрофесійністю роботи державних органів та корупційним чинником. Прикладом цього є практичний досвід застосування положень урядового акту щодо надання пільг при ввезенні енергозберігаючого обладнання, на умовах якого на територію України ввозиться продукція, що не має відношення до такого обладнання.
У виступі координатора енергетичної програми Національного екологічного центру України А. Денисенка було наголошено, що рівень енергетичної безпеки України знизився від незадовільного до критично небезпечного. При цьому, фундаментальними загрозами залишаються надмірна залежність України від зовнішніх монопольних постачальників природного газу, нафти та ядерного палива; надмірна енергоємність галузей економіки країни; структурні та цінові диспропорції енергетичного балансу країни. Також на стан енергетичної безпеки України негативно впливають неефективність системи управління паливно-енергетичним комплексом; наявність неринкових і непрозорих відносин у ПЕК; платіжна криза та незадовільний фінансовий стан підприємств галузі; неефективність державної політики енергозбереження та енергоефективності; руйнація науково-технологічного потенціалу та низька інноваційна активність суб’єктів ринку. На відміну від розвинених країн, де політика енергоефективності є елементом економічної та екологічної доцільності, для України це – питання виживання. Реалізація потенціалу енергоефективності дозволила б нашій державі: значно скоротити імпорт енергетичних ресурсів, покращити торгівельний баланс, підвищити рівень енергетичної безпеки, знизити навантаження на навколишнє природне середовище, створити нові високотехнологічні робочі місця.
Радник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України О. Светелік у своєму виступі проаналізував існуючу в Україні систему моніторингу показників стану енергетичної безпеки та визнав її неефективною. При цьому, аналіз результатів моніторингу не здійснюється, що не дає можливості їх використання при прийнятті відповідних управлінських рішень. У зв’язку з цим запропонував підтримати ініціативу НІСД щодо вдосконалення системи забезпечення енергетичної безпеки України, у т.ч. впровадження дієвого механізму моніторингу її стану.
На завершення конференції завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД А. Сменковський подякував учасникам за плідну, конструктивну дискусію, за результатами якої запропонував опрацювати пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення енергетичної безпеки України для підготовки відповідних рекомендацій.