19 червня 2013 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося засідання робочої групи «Культурний та соціальний виміри євроінтеграційної стратегії України» на тему: «Регіональний розвиток 2020: роль бізнесу в формуванні економічної та соціокультурної інфраструктури».
Засідання відбулося у рамках проекту «Національний Конвент України щодо ЄС» за підтримки Адміністрації Президента України, Міністерства закордонних справ України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Партнерами проекту виступають дослідницький центр Словацької асоціації зовнішньої політики (м. Братислава) і Словацький фонд розвитку (SlovakAid).
На порядку денному засідання розглядалися такі питання:
1 Основні проблеми регіонального розвитку і можливості співпраці держави та підприємців для їх вирішення.
2. Представлення проекту «Підприємство 2020»: презентація результатів експертної оцінки: тенденції розвитку, виклики для бізнесу та бізнес рішення в сфері регіонального розвитку.
3. Соціокультурний вимір регіонального розвитку.
4. Регіональний розвиток та креативна економіка.
У засіданні взяли участь: менеджер програм Pontis Foundation (Братислава, Словаччина) Міхал Кісса; Другий секретар Посольства Французької Республіки в Україні Ремі Перро; керівник Головного управління з суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України Олександр Шаталов; завідувач відділу Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України Володимир Бачигін; радник Віце-прем’єр-міністра України Дмитро Кулеба; начальник відділу торговельно-економічного та секторального співробітництва Департаменту ЄС Міністерства закордонних справ Назар Бобицький начальник відділу Міністерства соціальної політики Ірина Вирова; начальник відділу Міністерства економічного розвитку і торгівлі Володимир Євдокимов; головний спеціаліст департаменту регіонального розвитку та проектного управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лілія Попова; начальник управління з питань підтримки підприємництва і надання послуг – заступник директора департаменту економіки Івано-Франківської ОДА Світлана Шкунда;
Голова правління Центру «Розвиток КСВ» Марина Саприкіна, представники бізнесу й міжнародних організацій.
Порядок денний засідання.
Відкриваючи першу частину («Основні проблеми регіонального розвитку і можливості співпраці держави та підприємців для їх вирішення») засідання робочої групи, директор НІСД Андрій Єрмолаєв привітав учасників та зазначив у вступному слові, що проект «Національний Конвент України щодо ЄС» є одним із найбільш вдалих проектів інституту за останні роки, оскільки з дискусійного майданчика перетворився на механізм вироблення практичних рекомендацій, спрямованих на ефективність євроінтеграційної політики. (фото 2)
Особливо вдалим, на його думку, є вибір тематики, пов’язаної з нарощуванням культурної складової євроінтеграційної політики. Адже одне з найскладніших дискусійних питань європейського процесу - це питання формування цілісної європейської спільноти, пошуку формули співвідношення політичних, економічних і соціокультурних систем єдиного європейського простору. Чимало дослідників намагаються сформувати образ майбутнього, в якому поряд із національними системами будуть функціонувати й формувати умови для життя наднаціональні системи – великі інтеграційні макрорегіональні соціальні системи. Однією з таких систем стає Європа в широкому розумінні цього слова. Поряд із процесами глобалізації – економічної, соціальної, міграційної - триває й супутній процес – локалізація на основі формування своєрідних культурних кластерів, які забезпечують збереження ідентичності, традицій, умов, досвіду тих спільнот, які, включаючись в інтеграційний процес, зберігають своє місце і бачення власного майбутнього. Це стосується і націй, і локальних спільнот у рамках національних суспільств. Тому процес локалізації є невід’ємною складовою глобалізації на всіх рівнях. З іншого боку, зазначив А.Єрмолаєв, цей процес спонукає до певних змін в економічній стратегії, оскільки бізнес, що працює на конкретній території, все частіше стикається з необхідністю нарощування культурної складової доданої споживчої вартості, яку він пропонує на ринку, інакше втрачаються конкурентні переваги. Це пояснюється специфікою процесу глобалізації і тим, що поряд із полікультурністю все більш виразним стає феномен поліхронізму – взаємопроникнення і взаємозв’язку часів, різних досвідів і різної пам’яті водночас. Якщо раніше, зокрема у ХХ столітті, продукт людини чи спільноти нігілістично відкидав увесь попередній досвід, то сьогодні ми бачимо співіснування різних ціннісних систем в одному суспільстві, різних культурних практик і досвідів. Це не можна не враховувати, формуючи нові економічні корпоративні стратегії і працюючи на різних територіях. В регіональному вимірі це означає, що постає потреба у формуванні єдиного соціоекономічного культурного комплексу, який би мав відображення в інфраструктурі, об’єктах, архітектурі, у специфічному й унікальному продукті, який підвищує конкурентну перевагу саме цього регіону. А. Єрмолаєв висловив сподівання, що учасники дискусії наведуть власні приклади, досвід і висновки та шлях, яким вони прийшли до цих висновків. І не лише практики, пов’язані з взаємодією бізнесу і органів влади, не лише приклади, пов’язані з соціокультурним інвестуванням у привабливий проект, що розглядаються як складова іміджевої стратегії, а саме врахування культурної складової у власній корпоративній стратегії є найбільш цінним і цікавим сьогодні. А. Єрмолаєв побажав успішної дискусії і висловив упевненість у тому, що в традиціях Конвенту учасники засідання розроблять цікаві конкретні рекомендації урядовим структурам стосовно цієї важливої складової євроінтеграційної політики.
Завідувач відділу Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України Володимир Бачигін зазначив, що кожен регіон України має свою специфіку в багатьох параметрах і регіональний розвиток сьогодні багато в чому залежить від центру.
Ряд обласних рад і адміністрацій уклали договори з Кабінетом Міністрів України щодо соціально-економічного розвитку територій на певний період. На жаль, ці договірні зобов’язання виконувалися нестабільно і сьогодні стосунки між центром і регіонами є доволі напруженими. З огляду на це, взаємостосунки держави, регіонів і бізнесу мали би переходити у площину державно-приватного партнерства, яке б відповідало вимогам сучасності з точки зору прав і зобов’язань кожної сторони. В. Бачигін висловив сподівання почути пропозиції та висновки щодо подальшого розвитку регіональної політики через призму стосунків з бізнесовим середовищем і побажав успіху учасникам засідання.
Співголова робочої групи, радник Віце-прем’єр-міністра України Дмитро Кулеба наголосив на важливості питань розвитку культури в загальнодержавному та регіональному розвитку.
Адже в будь-яких стратегіях розвитку держави питання культури і гуманітарного розвитку мають займати поряд із іншими аспектами рівноправне місце. Тобто, питання розвитку культури слід перевести з підпорядкованого статусу в рівноправний. Що стосується регіонального виміру, зазначив Д. Кулеба, апробованою моделлю стосунків центру і регіонів, яку слід запровадити й в Україні, є така, коли центр виступає генератором ідей, що мають розвиватися на місцях. Місцева ж влада у співробітництві з бізнесом можуть реалізовувати ці ідеї з урахуванням специфіки свого регіону. Тому слід розробити модель реалізації в регіонах пакету культурно-гуманітарних проектів з урахуванням локальної специфіки, які місцева влада спільно з бізнесом могла б реалізовувати практично.
Співголова робочої групи, заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України Віктор Щербина у своєму виступі підкреслив те, що сучасна Україна є частиною світового співтовариства і не слід розглядати наші трансформації як виняткові.
Водночас, усе, що відбувається в Україні, є частиною трансформації світу в цілому. У світі провідним трендом розуміння нової основи соціального відтворення суспільства є те, що на зміну праці та виробництву суспільствоутворюючим чинником стають культура і комунікація. Культурні особливості регіонів мають бути переосмислені й використані як певна нова складова організації життя і соціокультурної інфраструктури регіонів. Якщо раніше, зазначив В.Щербина, механізмом відтворення соціокультурної інфраструктури була держава, і все формувалося виключно через державу, то зараз цей механізм включає три суб’єкти – державу, бізнес і громадянське суспільство. І на часі переходити від пошуків партнерства до створення спільних програм, зокрема й на регіональному рівні. Це потребуватиме вироблення нових засад у галузі законодавства іІ вироблення нових інституційних елементів у житті суспільства, де поєднувались би зусилля держави, бізнесу і громадянського суспільства.
Модератор другої частини засідання («Представлення діяльності компаній, спрямованих на регіональний розвиток»), Голова Правління Центру «Розвиток КСВ» Марина Саприкіна повідомила, що у цьому блоці будуть представлені партнерства та спільні програми бізнесу і зазначила, що проект «Підприємство 2020: роль бізнесу в суспільстві» розроблено на основі стратегічної ініціативи ЄС «Європа 2020» та імплементується Центром «Розвиток КСВ» вже два роки.
Стратегічна ініціатива 2020 має три мети:
1. Узагальнення досвіду стратегічного планування успішних компаній України (наприклад, Метінвест, Фармак і ДТЕК).
2. Розроблення національної моделі співпраці бізнесу і суспільства, зокрема щодо врахування компаніями соціальних та екологічних питань у своїх бізнес-стратегіях.
3. Баланс розвитку українського бізнесу відповідно до потреб та очікування суспільства.
М. Саприкіна назвала сім ключових напрямів ініціативи Центру, за якими обраховується індекс конкурентоспроможності країни: інфраструктура та розвиток регіонів; освіта; інновації та технологічна готовність; ринок праці; здоров’я нації; довкілля; демографія. Водночас, наголосила виступаюча, напрямами та показниками регіонального розвитку є якість загальної інфраструктури, а також якість доріг, залізничної, портової інфраструктури, повітряного транспорту, електропостачання, якість фіксованого телефонного зв’язку та мобільної телефонії.
Надалі М.Саприкіна зазначила, що одним із показників суспільного життя на сьогодні є рівень позбавлення за окремими ознаками домогосподарств, зокрема наявність на селі проблем, пов’язаних із відсутністю об’єктів роздрібної торгівлі, дошкільних закладів, своєчасної швидкої медичної допомоги. На розв’язання цих проблем має бути спрямована діяльність не лише державних адміністрацій, а й місцевого бізнесу.
М.Саприкіна також зазначила, що проблемним питанням розвитку регіонів сьогодні є питання комплексного оновлення інфраструктури, близько 70 відсотків об’єктів якої знаходиться на балансі сільських та селищних рад. Також наявні регіональні диспропорції у сфері соціально-економічного розвитку регіонів та слабкі міжрегіональні зв’язки. Водночас, державною стратегією регіонального розвитку до 2015 року передбачено залучення приватного сектору до розв’язання проблем через державно-приватне партнерство. Одним із важливих кроків у цьому сенсі є вирішення питань модернізації інфраструктури регіонів шляхом укладання угод про співпрацю бізнесу з місцевими органами влади, розроблення спільних стратегій та планів. Такий досвід вже має компанія ДТЕК і його вже готові переймати інші компанії, зокрема агропромислового комплексу.
Світлана Колесник, менеджер департаменту сталого розвитку компанії ДТЕК, повідомила, що розвиток регіонів є одним із найважливіших факторів розвитку власне компанії ДТЕК. Стратегією розвитку компанії до 2030 року визначено шість векторів, два з яких – це суспільство та люди. Люди є рушійною силою розвитку компанії, тому їхньому здоров’ю, розвитку, кваліфікації, безпеці, умовам проживання тощо компанія приділяє велику увагу. Співпраця із суспільством допомагає взаємному розвитку, а також розвитку економіки України. Будь-який бізнес може розвиватися лише в сталому середовищі. Компанія ДТЕК турбується про те, щоб її співробітники працювали в гідних умовах – соціокультурних, економічних, екологічних і вивчає проблеми на територіях присутності, зокрема у моно-містах, знає ці проблеми і вважає одним із головних завдань допомагати владі їх розв’язувати. У 2008 році компанія ДТЕК прийняла Декларацію соціального партнерства, що свідчить про готовність компанії співпрацювати з містами і допомагати їх вирішувати економічні та соціальні проблеми. Декларація була підписана з 21-м населеним пунктом України та шістьма районами. З кожним із них розроблено стратегічні плани співробітництва і партнерства. В 2011 році соціальні інвестиції ДТЕК склали майже 31 млн. гривень, а 2012 році – 63 млн. Минулого року керівництво компанії розробило 18 довгострокових (на три роки) стратегій співробітництва з місцевими громадами на 23-х територіях присутності. У 2013 році компанія планує інвестувати у важливі соціальні проекти 120 млн. гривень, протягом трьох наступних років – 350 млн. гривень. На підставі проведених соціологічних досліджень компанія з’ясувала, що на територіях присутності в цільових аудиторіях має кредит довіри, але й очевидні великі очікування щодо позитивних результатів діяльності компанії. ДТЕК постійно відстежує та намагається мінімізувати чи ліквідувати будь-які негативні наслідки її діяльності.
Надалі С.Колесник продемонструвала присутнім результати аналізу проблем одного з регіонів, де працює компанія ДТЕК, і наголосила на їх всезагальному значенні. До їх розв’язання компанія спільно з органами місцевої влади постійно залучає представників громадськості. Як наслідок реалізації соціальних стратегій, компанія очікує крім соціального ефекту й економічний, як наприклад, унаслідок реалізації енергоекономічного проекту. Все означене стосується й проектів у сфері охорони здоров’я, культури й відпочинку, спорту тощо. Важливим у цьому процесі є підвищення активності місцевих громад.
Віце-президент Українського союзу підприємців та промисловців Людмила Жук висловила подяку компанії ДТЕК та їй подібним за втілення соціальних стратегій та інших важливих для суспільного розвитку програм, а також наголосила на важливості інформування суспільства про цю діяльність. Український союз підприємців та промисловців налічує 38 тисяч суб’єктів господарювання, проте серед них свідомо займаються соціальними проектами лише понад сто. Тому висвітлення досвіду соціальної діяльності компаній має бути постійним і показовим. Також Л.Жук підкреслила необхідність якнайшвидшого прийняття на державному рівні Концепції розвитку КСВ як стратегічного документа, який містить відповіді на всі питання щодо розвитку бізнесу в Україні.
Лілія Попова, головний спеціаліст департаменту регіонального розвитку та проектного управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства повідомила, що міністерство дуже зацікавлене темою засідання. Також вона зазначила, що очікується фінансування 800 інвестиційних проектів із розвитку регіонів на рівні 50 млрд. гривень, і нагадала, що на початку травня Європейський Союз виділив 6 млн. євро на конкурс проектів для підтримки регіональної політики. Знаковою подією, за словами Л.Попової, стало проведення 13-14 червня Першої міжнародної бізнес-конференції «АВС. Україна-партнер», де також розглядалась тема, що обговорюється на цьому засіданні. Під час конференції було прийнято 11 угод між Урядом України та іноземними компаніями.
Анатолій Ткачук, Президент Асоціації агенцій регіонального розвитку, повернувшись до проблеми розвитку моно-міст в Україні, зазначив, що це питання слід вирішувати у межах регіонів шляхом приділення уваги розвитку периферійних територій і, в першу чергу, монопрофільних міст у стратегіях розвитку областей. Наприклад, у Дніпропетровській області завершується розроблення плану реалізації стратегії, де однією з головних ідей є розвиток периферійних районів і поліпшення ситуації в моно-містах. Ще А.Ткачук додав, що у процесі розроблення соціально-культурних проектів слід враховувати регіональні особливості та завдання соціалізації всього українського простору.
Міхал Кісса, менеджер програм Pontis Foundation (Братислава, Словаччина) представив учасникам засідання словацький досвід у своєму виступі на тему: «Роль корпоративного сектору в розвитку регіональної економічної та соціокультурної інфраструктури. Європейський досвід та приклади компаній зі Словаччини».
Третя частина засідання («Горизонтальне партнерство у формуванні соціокультурної інфраструктури регіонального розвитку») розпочалася виступом радника директора Національного інституту стратегічних досліджень Оксани Мельничук на тему: «Соціокультурна інфраструктура розвитку регіонів: огляд існуючих національних програм та порівняльний аналіз відповідних програм стратегії ЄС».
У своєму виступі О.Мельничук зробила наголос на трьох загальних, сталих проблемах регіонального розвитку в Україні, виокремила та охарактеризувала їх:
- відсутність демонтажу радянської системи управління;
- домінування ідеології марксизму-ленінізму;
- технократичний підхід до вирішення проблем розвитку.
Надалі виступаюча зіставила характерні риси бізнесу та публічного сектору українського суспільства, а також проаналізувала деякі висновки соціологічного опитування, здійсненого дослідницьким центром «Софія» спільно з НІСД «Культурні практики і культурна політика. Актуальні питання соціокультурної модернізації України». Це, зокрема, заходи, за рахунок яких, на думку більшості опитаних, можливе проведення успішної модернізації країни, й передусім:
- викорінення корупції;
- зміна системи управління, підвищення ефективності її роботи;
- підготовка кадрів, які могли б здійснити модернізацію в країні.
Концепт New Public Management, сформований у Європі в кінці 70-х років минулого століття, спрямовував «нове державне управління» на вироблення прогресивної моделі, яка поєднує найкращі здобутки сучасного менеджменту, такі, як:
- автономія в управлінні, що передбачає високу компетенцію;
- управління змінами;
- впровадження процедури аудиту та контролю за результатами;
- уведення оцінки вдосконалень;
- розроблення механізмів просування та популяризації;
- горизонтальне партнерство.
Із зазначеного, наголосила О.Мельничук, випливає актуальність застосування в Україні людино-центричної моделі розвитку. Також учасникам засідання було представлено результати соціологічного опитування з питань: «Що вважають метою свого життя більшість українців» та «Дві сторони прагнення до щастя», які слід враховувати у стратегіях регіонального розвитку. Концепт сталого розвитку, прийнятий у Європі у минулому столітті, заснований на усуненні дисбалансу між природою, людиною та суспільством, що виник у результаті розвитку економіки та зростання населення Землі. Цей Концепт більш глибоко відображає багатогранність суспільства, що сприяло концептуальному оформленню ідеї про культуру як основної складової моделі розвитку, орієнтованої на інтереси людини.
Насамкінець О.Мельничук зупинилася на 5-ти цілях розвитку ЄС до 2020 року, сформованих у «Стратегії ЄС 2020», інструментах їх досягнення, одним із яких є нове економічне врядування, підтримане внутрішнім ринком, а також сформулювала основні засади нової галузі економіки – «креативної економіки», такі, як: індивідуальна творча ініціатива, навички і талант, що призводять до виробництва матеріальних та нематеріальних цінностей, нових робочих місць шляхом виробництва та використання інтелектуальної власності - творчого потенціалу особистості і нації в цілому.
Виступ Володимира Лупація, радника при дирекції Національного інституту стратегічних досліджень, стосувався креативної економіки та креативних індустрій як інструмента регіонального розвитку.
Він, зокрема, зазначив, що у рамках Євросоюзу креативна економіка належить до пріоритетів розвитку на відміну від України, де на сьогодні відсутні новітні підходи до розбудови суспільства та економіки. Адже інноваційна економіка можлива лише в інноваційному суспільстві. Звідси постає питання соціокультурного простору, роботи з ініціативами та мотивацією людей, що не передбачено технократичною моделлю управління. У країнах, що застосовують інноваційні моделі розвитку, зокрема у Фінляндії, працюють над креативним потенціалом нації, використовуючи форми культури, соціокультурних практик, індустрій та ініціатив. Діяльність там спрямована на підтримку креативних індустрій та на розвиток креативних міст. Країни, що прийняли Надалі В.Лупацій охарактеризував різні моделі розвитку креативної економіки в деяких країнах Європи, зокрема:
- індустріальні парки - підприємства, які роблять акцент на впровадженні інновацій, модернізацію виробництва тощо;
- технопарки – лабораторії на окремо виділеній території, що переростають у компанії, тобто нові структури в країнах, що вийшли на інноваційну модель розвитку і поєднують бізнес, науку та інновації.
Національні стратегії європейських країн, орієнтовані на розвиток креативної економіки, роблять ставку на підтримку креативних індустрій, розвиток креативних кластерів і формування мережі креативних міст. Великобританія – одна з провайдерів цього концепту. Творчі індустрії, за визначенням ЮНЕСКО, – це діяльність, яка бере початок в індивідуальній творчій діяльності, вміннях, талантах, яка має потенціал отримання фінансового прибутку, створення нових робочих місць за рахунок виробництва та використання інтелектуальної власності. Це галузі, в яких створюється, виробляється і продається новий контент, які носять культурний характер, традиційні культурні індустрії або ідеї, на які може розповсюджуватись авторське право, яке може бути товаром або послугою.
Творчі індустрії – це традиційні культурні індустрії із залученням реклами, архітектури, дизайну, моди, програмного забезпечення, кіно, телебачення, радіо, музики та всіх виконавських видів мистецтва. Сьогодні питання креативних індустрій – це питання національної безпеки. Наприклад, Франція у рамках Євроатлантичного Союзу чітко поставила питання про захист свої культурних індустрій і потенціалу, який вона отримує за рахунок інвестицій у розвиток культурних індустрій і креативної економіки.
Отже, зазначив В.Лупацій, у питаннях регіонального розвитку передусім слід провести інвентаризацію і маркетинг всього креативного потенціалу. Першим практичним кроком з точки зору регіонального розвитку має бути формування кластерів креативної економіки. Творчий креативний кластер – це локальна територія, концентрація креативних організацій, які є центром і простором для творення нових товарів та послуг. Креативний кластер по суті генерує такі продукти, як нові бізнес-моделі або концепції розвитку та соціокультурні ініціативи. Особливо це важливо для депресивних територій, таких, як моно-міста. Креативний кластер формує відкритий простір, що містить офіс, творчість, життєвий простір, відпочинок і виконує комунікативні функції. Креативні кластери можуть орієнтуватись на надання освітніх послуг, експертизи, консалтингу і виступають генераторами суспільно значимих подій, зокрема, фестивалів, що сприяють розвитку туристичного потенціалу на території базування, тощо.
До прикладу, повідомив В.Лупацій, творчі індустрії у Британії оцінюються у 36 млрд. фунтів стерлінгів на рік і продукують кожної хвилини 70 тис. фунтів стерлінгів для економіки, у них задіяні півтора мільйони осіб. Фактично – це друга стратегія розвитку Британії. У Німеччині обіг підприємств культурного сектору складає 132 млрд. євро і після машинобудування та автомобілебудування є третьою провідною галуззю німецької економіки.
Креативна економіка серед ключових пріоритетів Стратегії «Європа 2020», що стимулює формування національних програм розвитку креативної економіки в країнах Європи. Окрім Британії, де повністю реалізована програма креативної економіки, вона впроваджується у більшості регіонів Європи у вигляді стратегій регіонального розвитку, креативних індустрій або кластерів. Вони отримують підтримку з боку європейських фондів. Створена і розвивається мережа креативних міст та хабів – територій, де представникам креативного класу пропонуються офіси, комунікації тощо. З метою обміну досвідом, у країнах Євросоюзу щорічно відбуваються Дні креативної економіки. Підсумовуючи, В.Лупацій зазначив, що культура має стати одним із факторів регіонального розвитку в Україні.
У процесі прикінцевої дискусії Оксана Мельничук повідомила, що Національний інститут стратегічних досліджень за підтримки Британської Ради в Україні розпочинає восени цього року програму з картографування України, що дозволить представити карту кластерів і креативного потенціалу всіх регіонів країни.
Ольга Ревіна, віце–президент ICC Ukraine, висловила впевненість утому, що культура стане реальним фактором регіонального розвитку лише тоді, коли реальним пріоритетом у країні стане людина.
Алла Сингаївська, заступник директора Міжнародного центру розвитку ділової етики, зауважила щодо вживання терміну «стійкий розвиток» замість «сталий розвиток», адже стійкий розвиток включає три сфери розвитку суспільства – економічної, екологічної і соціальної. Також вона зауважила, що програма креативної економіки видається нереальною для України, зважаючи на її місце в світовому рейтингу, а також за відсутності людиноцентризму в чинних програмах та стратегіях розвитку.
Підсумовуючи результати засідання робочої групи, Марина Саприкіна зазначила, що:
- на першому місці будь-якої програми партнерства мають бути люди і від партнерства слід переходити до спільних програм між бізнесом та державними органами влади;
- компаніям потрібно враховувати соціокультурні аспекти регіонів і до кожного регіону потрібен індивідуальний підхід;
- слід підсумувати й активно поширювати успішний досвід розроблення стратегій спільно з регіонами, а також прийняти стратегію КСВ;
- варто розпочати робити індекс партнерства між державними адміністраціями, міністерствами і бізнесом щодо розроблення програм креативної економіки.
Насамкінець Дмитро Кулеба побажав усім успішної співпраці щодо впровадження та реалізації ідей, що прозвучали на засіданні, а Володимир Лупацій додав, що деякі з цих ідей вже викладено в цьогорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України, і це означає, що завдання поставлено на політичному рівні, тобто є політичні підстави для їх впровадження.