У квітні – травні 2023 р. центр внутрішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень провів експертне опитування в межах реалізації дослідницького проєкту «Аналіз загроз національній безпеці у сфері внутрішньої політики». Участь в опитуванні взяли співробітники Центру та близько 50 зовнішніх експертів – представників дослідницьких, освітніх та громадських організацій, науковців з різних регіонів України.
6 липня 2023 р. НІСД провів Круглий стіл, на якому було презентовано Доповідь з результатами зазначеного опитування. Понад 20 науковців обговорювали основні загрози внутрішньополітичній безпеці України та стратегії зниження ризиків.
Звертаючись до учасників дискусії зі вступним словом, керівник центру внутрішньополітичних досліджень доктор економічних наук В’ячеслав Потапенко пояснив цілі та методологію проведеного дослідження.
Він, зокрема, зазначив, що головним завданням проєкту було: визначити «точки вразливості» українського суспільства та системи управління; оцінити ризики їх використання РФ для дестабілізації ситуації в країні. Мета роботи – запропонувати рішення, спрямовані на запобігання розвитку кризових ситуацій в Україні.
У рамах проєкту здійснено двоетапне експертне опитування.
На першому етапі експерти відповідали на такі питання:
- які загрози у внутрішньополітичній сфері є, на їхню думку, найактуальнішими для Української Держави;
- яким є потенціал використання Росією «точок вразливості» для дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні;
- якими можуть бути інструменти зниження ризиків для національної безпеки у сфері внутрішньої політики.
Особливістю першого етапу дослідження було те, що експерти могли самостійно визначати проблеми – актуальні та потенційні, – які, з їхнього погляду, створюють ризики для внутрішньополітичної стабільності держави. Це дало можливість зібрати якнайширше коло думок з різних сфер суспільно-політичного життя України.
На основі аналізу даних, отриманих на першому етапі, для проведення другого етапу було виокремлено проблеми, що створюють ризики формування та розвитку протестних настроїв в українському суспільстві. Експертам пропонували оцінити спроможність виявлених проблем знизити внутрішньополітичну стійкість держави, призвести до дестабілізації українського суспільства, масових протестів, насильницьких дій.
Учасники опитування зважували дестабілізаційний потенціал кожної із загроз під час воєнного стану та після його закінчення, а також імовірність розвитку кризових ситуацій. Оцінювали за 5-бальною шкалою – від «1» (мінімальний рівень) до «5» (максимальний рівень).
Загрози, дестабілізаційний потенціал яких пропонували оцінити експертам, систематизовано за тематичними групами:
- Сфера воєнної безпеки.
- Система державного управління та політичні процеси.
- Влада і суспільство.
- Суспільні процеси та явища.
- Соціально-економічна сфера.
В. Потапенко зазначив, що метою зустрічі учасників експертного опитування є обговорення отриманих результатів та визначення перспектив і методології проведення наступних досліджень у заданому напрямі – виявлення ризиків та загроз внутрішньополітичної дестабілізації України як під час війни, так і після Перемоги.
Оскільки учасники Круглого столу мали можливість заздалегідь ознайомитися з результатами дослідження, один з авторів Доповіді – кандидат політичних наук провідний науковий співробітник відділу політичної системи НІСД Володимир Нагірний – запропонував дещо вийти за межі обговорення і порівняти висновки експертів з даними соціологічних опитувань.
Так, на думку В. Нагірного, оприлюднені в червні 2023 р. дані низки соціологічних досліджень свідчать, що в українському суспільстві поступово формується запит на проєктування відбудови та модернізації країни. Водночас громадяни бачать цілий ряд внутрішньополітичних загроз, які значною мірою збігаються з результатами експертного опитування. Насамперед ідеться про корупцію, яку оцінюють як головну внутрішньополітичну загрозу для України в період відбудови – збереження на той час корупційних механізмів (або повернення до них) є головним острахом населення. Корупція в повоєнній державі – явище, до якого українці декларують близьку до нульової толерантність. А також – явище, здатне значною мірою девальвувати Перемогу, віра в яку є притаманною для більш ніж ¾ населення.
Разом з тим, мешканці України наголошують не так на потребі й далі боротися з корупцією, як на запобіганні їй.
Також у суспільстві доволі стрімко формується запит не лише на візіонерський образ майбутнього України, але й на конкретніший «план відбудови». Люди хочуть розуміти не тільки «яку країну ми будуємо», але й «як ми це робимо». Вони декларують готовність інвестувати власний час та зусилля у відбудову – але мають лише «контурне» бачення її плану. Також спостережено брак довіри до інститутів, у тому числі до громадських організацій, які могли б цей план утілити. Громадяни також демонструють прагнення зрозуміти, яким буде «кошторис проєкту».
Лише частково соціум осмислює «ресурсну» загрозу. Ключова ресурсна вразливість післявоєнної України – утрата людського капіталу – поки не усвідомлена суспільством уповні. Натомість експерти оцінили негативні наслідки депопуляції України як одні з найзагрозливіших для повоєнної відбудови.
Ростислав Балабан (кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України) назвав корупцію єдиною загрозою державі після Перемоги і «другим російським фронтом», оскільки саме корумповані силовики стали важливим чинником сприяння російському наступу на початку агресії 2022 р. Також корумпований політичний клас не може бути ідеалістом та реформатором.
Розвиваючи тему основних загроз для системи управління та українського суспільства, Галина Зеленько (доктор політичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України) зазначила, що боротьба з корупцією в Україні сьогодні – це радше про бажання, ніж про готовність щось робити. З одного боку, кількість антикорупційних проваджень збільшилася, проте механізм доведення кримінальних справ до судових вироків та відповідальності не працює. Зміни є, але немає розвитку та інституалізації в політичні практики. Це породжує в суспільстві думки про лише імітацію боротьби з корупцією, хоча це й не відповідає дійсності.
Доповідачка не погодилася з твердженням В. Нагірного про те, що суспільство не усвідомлює втрату людського потенціалу як ключову вразливість. На її думку, про це просто ще не йдеться як про болючу тему.
Загалом, резюмувала Г. Зеленько, коли запити суспільства не реалізуються, це призводить до посилення неконвенційних форм участі та радикалізації протестів і суспільства загалом. Також вона звернула увагу на процес деінституалізації політичного процесу в Україні. Разом з тим дослідниця висловила сподівання, що процес євроінтеграції здатен нівелювати ці негативні тенденції.
В. Потапенка зацікавило звернення п. Зеленько до теми радикалізації протесту, масових заворушень, з чим українська держава вже стикалася раніше. Він запропонував учасникам дискусії поміркувати, чи є такі загрози сьогодні реальними, чи ні.
Олександр Майборода (доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України) звернув увагу на те, що в житті суспільства є проблеми, а є загрози. Наприклад, корупція – це проблема чи загроза? Треба з’ясувати відмінність і в наступних дослідженнях Центру розвести ці два поняття. Можна критикувати органи влади, суди тощо, але важливим є ставлення до корупції саме суспільства. Також актуальним, на його думку, є використання з політичними цілями проблем ветеранів – чи тільки політики будуть винні в їхній радикалізації, чи сама атмосфера в суспільстві спонукатиме колишніх фронтовиків до цього. Важливим, з огляду на це, є політичний потенціал можливої самоорганізації вчорашніх воїнів.
В. Потапенко погодився із зауваженням, що експерти часто змішували питання загрози і проблеми – така була їхня позиція, з нею і працювали.
Ольга Іванюк (кандидат економічних наук, доцент, заступниця керівника ННЦ інтелектуальної власності, інноватики та управління проєктами Поліського національного університету) відзначила, що три перших блоки загроз, зазначених у Доповіді за результатами експертного опитування, збіглися з формулою корупції, яку кілька десятиліть тому вивели експерти Світового банку. Згідно з цією формулою, корупція – це:
- монополія влади;
- дискреція повноважень;
- відсутність підзвітності.
Нав’язана теза «не на часі», на переконання п. Іванюк, є абсолютно хибною, оскільки корупція впливає на значну кількість блоків загроз, згаданих експертами в ході опитування.
Марія Кармазіна (доктор політичних наук, професор, головна наукова співробітниця відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України) наголосила на тому, що проводити експертизу важко з позицій методології – на кожному етапі мають бути пропрацьовані методологічні засади. Натомість рівень експертів, які брали участь в опитуванні, залишився нерозкритим. Хотілося б знати – це експертне опитування чи опитування громадської думки? Останнє є емоційнішим, тоді як експерт має бути поза емоціями й ідеологією та, бажано, поза політикою. Проте ознайомлення з результатами обговорюваного дослідження ставить питання: чому ніхто з експертів не порушив проблеми якості еліти? М. Кармазіна також висловила зауваження щодо використаної термінології, як-от: «світові суспільні науки», «корупція» (про яку саме корупцію йдеться – політичну чи інші її форми?) Варто говорити не лише про якість еліти, наголосила учасниця дискусії, а й про якість «самих себе», оскільки «ми є джерелом корупції». А «щоб уникнути неадекватності узагальнень результатів, треба конкретно ставити питання», підсумувала п. Кармазіна.
В. Потапенко, відповідаючи на зауваження, ще раз наголосив, що в питаннях не було готового списку загроз. Особливістю дослідження було те, що респонденти самостійно визначали перелік загроз і вже згодом визначали їхній рівень.
Юлія Каплан (кандидат політичних наук, завідувачка відділу суспільних досліджень НІСД) додала, відповідаючи на питання п. Кармазіної, що методом дослідження першої фази було проведення напівструктурованих інтерв’ю. Як вона зазначила, якісне дослідження було спрямовано на віднайдення наративів.
Ведучи далі дискусію про значущість та руйнівний потенціал корупції, Р. Балабан наголосив, що корупція є саме загрозою, а не проблемою. У галузі політики корупція плюндрує вибір – формує такий політичний клас, який не відповідає запитові суспільства, і поглиблює неспроможність держави, а бюджетна корупція ще й знижує конкурентоздатність держави. Корупція в комерційній сфері перешкоджає зростанню економіки й передусім інноваційному розвиткові. Загалом корупція призводить до стагнації. На Заході таких зловживань менше, оскільки це економічно невигідно. Доповідач категорично виступив проти розмірковувань про те, що в українців корупційна ментальність. Отже, боротьба з корупцією – це питання інституцій, а не боротьба з тими чи тими корупціонерами.
Щодо можливих протестів, зауважив п. Балабан, то ворог буде стимулювати протиставлення військових і цивільних – несправедливість, обмеження. Це – можливі тригери майбутніх заворушень. Сьогодні розколоти українське суспільство за мовним питанням або на Схід та Захід уже не вийде. Натомість несправедливість є найбільшим подразником для українців.
Андрій Бульвінський (кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії нових незалежних держав Інституту всесвітньої історії НАН України) уважає, що проблемою обговорюваного дослідження є його розлогість: порушено забагато питань. Натомість ліпше було б зосередитися на одному, як-от: проблема влади, її бездіяльності, непрофесійних або несправедливих дій. Це, на його переконання, є реальною загрозою. Інші аспекти – зокрема корупція – лише додатково посилюють основну загрозу.
Разом з тим п. Бульвінський зауважив, що під час війни в Україні немає ризику радикальних протестів. Проте ситуація зміниться, коли постане питання миру – як ми закінчуємо війну, з якими кордонами? Також корупція перетвориться на причину протестів у період відбудови та розподілу / розкрадання великих фінансів.
В. Потапенко погодився, що осяжність питань утруднює дослідження кожного з науковою глибиною, проте дає змогу тримати руку на пульсі й передбачати появу конфліктів у суспільстві.
Ольга Новікова (доктор економічних наук, професор, заступниця директора з наукової роботи Інституту економіки промисловості НАН України) зосередила увагу на чиннику «втоми від війни» та резильєнтності людини.
Вона звернула увагу на те, що усвідомлення значущості людини немає в стратегічних документах держави, що є помилкою, оскільки це вже аспект безпеки країни. Також зазначила, що учасники експертного опитування вказали на зростання ризиків соціально-економічного штибу в період повоєнної відбудови. Разом з тим експерти надали чимало пропозицій з мінімізування ризиків та загроз. Треба визначити, наголошує п. Новікова, де в нормативно-правовому полі України ці заходи з убезпечення має бути враховано – наприклад, у Законі України «Про національну безпеку», де соціально-економічну, науково-технічну та екологічну спрямованість скасовано на користь безпеці військовій. Недоопрацьованою лишається стратегія інформаційної безпеки. Але в дослідженні НІСД усі ці аспекти національної безпеки відображено.
Також О. Новікова зауважила про відсутність інституту (суспільної практики) запиту на відповідальність управлінців.
Ірина Павленко (кандидат історичних наук, завідувачка відділу політичної системи центру внутрішньополітичних досліджень НІСД) наголосила на тому, що опитування є саме експертним (а не громадським). Метою ініціаторів дослідження було спробувати визначити «точки вразливості» українського суспільства та системи управління України, що є вельми широким завданням. Це дослідження не є вузькогалузевим, що й зумовило його багатовимірність і тематичну розмаїтість. Саме застосування такого підходу – надання експертам необмеженої можливості визначати актуальні та потенційні, на їхнє переконання, загрози у внутрішньополітичній сфері – і дало змогу виявити максимально повний перелік небезпечних зон для України, а також потенціал їх використання РФ з метою внутрішньої дестабілізації нашої держави.
І. Павленко також зауважила, що хоч учасники обговорення зосередили увагу значною мірою на корупції як загрозі внутрішньої стійкості та спроможності України, під час опитування на другому місці з незначним відривом за частотою згадування була загроза падіння якості управлінських еліт (у тому числі як один з ефектів депопуляції та падіння рівня освіти внаслідок війни). У цьому аспекті п. Павленко також погодилася із зауваженням щодо відсутності інституту відповідальності за неефективні та непрофесійні управлінські рішення.
Третьою за значущістю групою відповідей під час визначення експертами загроз внутрішньополітичній безпеці України було формування нових соціальних розломів, горизонтальної дезінтеграції. Створені значною мірою штучно під час виборчої кампанії 2004 р., розподіли українців за територіальним принципом відійшли в минуле. Сьогодні українське суспільство, за соціологічними опитуваннями, демонструє ціннісну єдність: більшість обирає Україну як свою країну, що має стати членом ЄС та НАТО. Натомість у нас виникають інші лінії розподілу. Війна формує нове українське суспільство, значна частина якого є до того ж біженцями. Така реальність створює як нові ризики, так і нове поле для майбутніх досліджень. Нові якості, яких набуває українство – це те, що будуть вивчати науковці, і те, з чим влада та політики загалом уже в найближчому майбутньому матимуть справу.
Також завідувачка відділу НІСД звернула увагу присутніх на ризик деінституалізації державного управління, повернення до домінування неформальних шляхів ухвалення управлінських та політичних рішень.
Наталія Кононенко (кандидат політичних наук, провідна наукова співробітниця відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України) оцінила проведене дослідження та представлену Доповідь як «дуже гідний продукт». На її думку, найбільшою загрозою для післявоєнної України є слабка демократична держава. Нестабільна, хитка демократія неспроможна забезпечите швидке економічне зростання України, що загрожує рецесією. Також недемократична країна спричиняє «токсичну поляризацію суспільства». На сьогодні – і дослідження це зафіксувало – наше суспільство є поляризованим. Проте визначені проблеми лише мають потенціал перерости в «токсичну поляризацію» і призвести до внутрішніх криз. Ідеться про популізм, горизонтальні лінії дезінтеграції, політику медіагруп, на які орієнтується частина суспільства. Щодня ризик «токсичної поляризації» зростає, і треба міркувати, яким чином заблокувати поширення цієї загрози.
В’ячеслав Потапенко зазначив, що НІСД створює майданчик для комунікації між суспільством та владою, що є важливим для виявлення загроз національній безпеці та забезпечення внутрішньополітичної стабільності й ефективності державного управління. Закликав до дальшої співпраці.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД