У Національному інституті стратегічних досліджень 31 травня 2023 р. відбулася панельна дискусія на тему «Актуальні виклики та загрози економічній безпеці України в умовах воєнного стану».
У заході, що проходив у гібридному форматі, брали участь провідні експерти та науковці, які обговорили ризики виникнення й розвитку загроз економічній безпеці України в умовах воєнного стану.
Промовці говорили про еволюцію загроз економічній безпеці України, які виникли через повномасштабну війну РФ, що триває проти нашої держави вже більше року, а також можливості оцінити ризики та визначити спроможність національної економіки адаптуватися до цих загроз. Учасники дискусії обговорили результати експертного опитування щодо актуальних ризиків і загроз економічній безпеці України в умовах воєнного стану, визначили специфічні загрози, що виникають унаслідок довготривалої війни, акцентували увагу на необхідності ширшого врахування питань, котрі стосуються підвищення продуктивності праці, стимулювання бізнесу, ризиків чинної моделі фінансування дефіциту бюджету та боргової політики загалом, міграційних процесів тощо, з метою зміцнення стійкості економіки країни як основи перемоги над агресором.
Ярослав ЖАЛІЛО, заступник директора – керівник центру економічних і соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, виступив з вітальною промовою та презентацією дослідження експертної думки щодо викликів і загроз економічній безпеці України в умовах війни (http://bitly.ws/HpBU). Текст виступу у прикріпленому файлі.
Елла ЛІБАНОВА, академік НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, відзначила відчутні ризики розвитку людського капіталу України та недостатню увагу до цього питання, також і в контексті ризиків економічній безпеці України. Учена підкреслила потребу врахування проблем географічного розміщення економіки, інфраструктури та населення під час формування інструментів стратегічного планування економічного розвитку після перемоги. Серед нагальних ризиків експертка виокремила вичерпність екологічної ємності західних регіонів України. Крім того, звернула увагу на складність повернення громадян України, зокрема жінок та дітей, з інших країн, насамперед із Німеччини, а також невизначеність із обранням країни проживання у поствоєнному возз’єднанні родин. Також промовиця вказала на зменшення кількості українських громадян, котрі бажають повернутися в Україну. При цьому підкреслила, що таке рішення пов'язане з тривалістю війни, а також спричинене низкою чинників, зокрема безпекою, наявністю житла та роботи.
Е. Лібанова наголосила на ризику нестачі певних категорій трудових ресурсів для періоду поствоєнного відновлення в Україні. Цю проблему, на думку вченої, доцільно вирішувати за рахунок залучення іноземної робочої сили потрібних спеціальностей, для чого потрібно завчасно визначати юридичні та інші аспекти перебування іноземців в Україні.
Також Елла Лібанова засвідчила високий рівень суспільної довіри та згуртованості під час війни, які важливо зберегти й примножити у майбутньому. Для цього владі потрібно ухвалювати суспільно відповідальні рішення. Під час обговорення експертка висловила низку побажань стосовно вдосконалення дослідження питань у сфері економічної безпеки, зокрема щодо включення компоненти вимірювання людського капіталу до моніторингу ризиків, а також зауважила, що експерти іноді перебільшують значущість деяких ризиків, наприклад стосовно відкритості імпорту, загроз пенсійній системі та продовольчій безпеці.
Валерій ГЕЄЦЬ, академік НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, висвітлив три ключові тези. По-перше, наголосив на загрозі надзвичайної відкритості економіки, яка існувала ще з довоєнного періоду і продовжує збільшуватись. В умовах загрози світової рецесії це несе низку додаткових ризиків для економічної безпеки України. По-друге, промовець зазначив, що в умовах війни об’єктивно зростає попит на імпорт, а це підсилює проблему відкритості української економіки. Нарешті, третя теза полягає в тому, що під час воєнного стану знизився рівень вимог та очікувань громадян, але після війни потреба в консолідації та поліпшенні якості життя істотно зросте. Це має бути враховано у плануванні заходів із поствоєнного відновлення. Для досягнення цих цілей В. Геєць пропонує зосередитись на створенні робочих місць та гідних умов праці, щоб люди залишалися в країні та брали активну участь в економічному житті.
Тетяна ЄФИМЕНКО, академік НАН України, президент Академії фінансового управління, зосередила увагу на важливості розширення аналітики в галузі економічної безпеки для відстеження змін у сприйнятті суспільством та експертами викликів і загроз.
Т. Єфименко відзначила високий рівень небезпеки, який становлять ризики для архітектури управління змінами в Україні, зокрема вплив суб'єктивних (поведінкових) чинників. Саме тому актуалізується важливість розширення досліджень широкого експертного загалу, які дозволяють усувати суб’єктивізм у прийнятті управлінських рішень.
Продовжуючи думку Валерія Гейця, Т. Єфименко підкреслила важливість процесу визначення стратегічних рішень, які мають бути ухвалені для пошуку джерел забезпечення гідного рівня життя українців та робочих місць. Крім того, промовиця окреслила низку важливих для економіки чинників, включно й стан енергетичної безпеки.
Експертка акцентувала увагу на фінансовій системі, важливу роль у якій має відіграти комплексний підхід до формування та обґрунтування насамперед видаткової частини бюджету, а не лише фокусування на проблемах доходів. При цьому визначила завдання – необхідність отримання максимального ефекту від капіталізації бюджетних витрат у поєднанні з ресурсами міжнародної допомоги.
Тетяна Єфименко підкреслила важливість реалізації управління змінами задля кращого збалансування та узгодження бюджетних можливостей з плануванням видатків, побудованим на ефективній управлінській архітектурі. Реалізація цього завдання передбачає подальше втілення у життя тих позитивних рішень, які вже запроваджуються в Україні, як-от: практичне додержання принципів справедливості, прозорості, цілісності податкової бази, а також розширення зусиль НАЗК у протидії корупції, ухиленню від оподаткуванню тощо.
Гліб ВИШЛІНСЬКИЙ, виконавчий директор Центру економічної стратегії, підкреслюючи важливість урахування співвідношення ризиків і загроз, водночас висловив стурбованість надто оптимістичним сприйняттям експертами фінансових ризиків. Промовець зазначив, що стабільне фінансування бюджету України на майбутні роки не є даністю через невизначені зобов'язання міжнародних партнерів та політичні ризики. При цьому в умовах війни потреби у фінансуванні, що зростають, не можуть бути покриті виключно за рахунок внутрішніх можливостей через низку об’єктивних причин.
Г. Вишлінський запропонував розширення системного діалогу з міжнародними стейкхолдерами та здійснення адекватної й відповідальної внутрішньої політики для забезпечення стабільного фінансування відновлення України та розв'язання низки специфічних для умов війни соціально-економічних проблем. Також експерт наголосив на пріоритетах зниження ризиків через управління змінами, підтримку демографічних чинників та євроінтеграційний рух України.
Володимир ВЛАСЮК, директор ДП «Укрзовнішпромекспертиза», відзначив проблему структурної недосконалості економіки як основного ризику, що суттєво впливає на економічну безпеку України. Порівняльний аналіз засвідчує вкрай низьку частку промисловості, зокрема переробної, в українській економіці порівняно з іншими країнами, такими як Польща, Словаччина та Німеччина. При цьому незадовільна структура експорту, зокрема висока частка сировинного експорту, на думку експерта, є наслідком і виявом саме недосконалої структури економіки.
В. Власюк закликав до глибшого аналізу ризиків і розробки інструментів для їх подолання, навів приклади інших країн, які імпортують сировину, але також є виробниками відповідної техніки та продуктів. Для досягнення позитивних змін в економіці України потрібна «довга» політика, спрямована на формування оптимальної структури економіки, розвиток переробної промисловості на основі інноваційно-технологічних змін. Залучення фінансування на відновлення зруйнованого промислового сектору та подальше відновлення, на думку експерта, має здійснюватися на основі ширшої підтримки з боку партнерів та донорів, для чого є всі необхідні передумови.
Також В. Власюк наголосив на критичній важливості створення інфраструктури та відповідного інституційного середовища для повоєнного відновлення. На його думку, для цього потрібно створити інституції з відбудови: наприклад, започаткувати Національний банк розвитку; залучати ширші гарантії від партнерів; створювати фонди гарантування і страхування, розширення державних гарантій; працювати над питанням щодо збільшення підтримки з боку партнерів, визначити стандарти зовнішньої допомоги. При цьому актуальними залишаються завдання щодо зменшення зовнішнього боргу за рахунок списання боргів, а також формування структури економіки, здатної генерувати достатні ресурси для сталого розвитку.
Дмитро БОЯРЧУК, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна, закликав перекваліфікувати проблему міграції в Україні. Він наголосив на двох шоках, які впливають на країну: руйнування промисловості та відплив населення (шок попиту), а також на зміні очікувань українців стосовно заробітної плати та можливості виїхати за кордон. Д. Боярчук вважає, що Україна повинна залучати капітал, збільшувати продуктивність праці та підтримувати вітчизняні підприємства, а також забезпечувати високий рівень доходів населення. Для цього потрібне нестандартне залучення приватного капіталу, враховуючи міжнародні тенденції перенесення виробництва, де Україна може посісти свою унікальну нішу. Також Україна може привернути увагу інвесторів, ставши близькою до ЄС країною з верховенством права.
Василь ЮРЧИШИН висловив занепокоєння стосовно дефіциту бюджету і підкреслив, що важливішими є не так дефіцит, як його спроможність бути профінансованим, а також джерела цього фінансування. Експерт розглянув можливі джерела фінансування дефіциту в майбутньому. На його думку, партнери України, особливо розвинені країни, продовжуватимуть надавати підтримку, включно й військову. Але форми цієї підтримки мають бути переосмислені, також і через збільшення частки допомоги та часткове списання боргів.
Експерт наголосив на важливості обговорення можливості посилення ризиків, одночасно підкреслив значення застосування запобіжників щодо їх нагромадження. У цьому контексті він навів приклад аграрного сектору, який виявляє значну резистентність до ризиків. Одночасно фінансовий сектор має більшу залежність від динаміки й турбулентності валютного курсу, а не від кількості друкованих грошей.
На думку В. Юрчишина, Україна наразі повинна перейти до монетарної експансії, незважаючи на оголошення намірів Національного банку повернутися до інфляційного таргетування. Це знову вказує на зміщення акцентів, оскільки в стані відновлення, залучення та розвитку промисловості потрібна монетарна експансія, а не стискання грошової маси.
Захарій ВАРНАЛІЙ, професор КНУ ім. Т. Г. Шевченка, під час дискусії зосередив увагу на важливості впливу дослідження на розвиток «економічної безпекології», а також на вагомості врахування у відповідних наукових дослідженнях найвищого рівня безпеки – безпеки людини, який має визначальний вплив на інші складники економічної безпеки.
Ольга НОВІКОВА, заступник директора Інституту економіки промисловості НАН України, відзначила необхідність внесення змін та доповнень до Стратегії економічної безпеки, які випливають із проведених досліджень та реалій сьогодення.
Анатолій МОКІЙ, провідний науковий співробітник Інституту регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України, запропонував розширити предмет подальшого дослідження ризиків та загроз економічній безпеці, а саме розглядати макрозагрози макроструктурної дивергенції України, а також об’єктом подальших досліджень визначити продуктивну спроможність нації.
У панельній дискусії також взяли участь представники наукової спільноти, органів державної влади, громадських організацій та суб’єктів господарювання.
Підсумовуючи результати панельної дискусії Ярослав Жаліло відзначив складність коректного оцінювання економічної безпеки в умовах війни. На думку науковця, існує спокуса повертатися до «Business-as-usual», проте за умов, що склалися, це недоречно. В умовах війни мають бути особливі підходи до розуміння макрофінансової стабільності, оцінок тінізації економіки тощо. Найдорожчий нині капітал – довіра до держави – великою мірою спирається на досягнуті рівні відносної економічної безпеки та макроекономічної стабільності. Проте відкритим є питання, як еволюціонуватиме довіра в разі погіршення ситуації, наприклад посилення податкового навантаження або підвищення регульованих тарифів. Особливо це стосується післявоєнного періоду. Тому економічний вимір консолідації, дійсно, дуже важливий. Його можливо досягнути, спираючись на засади відповідної політики відновлення – інклюзію та максимальне залучення вітчизняного людського капіталу. Це дасть змогу вирішити ресурсні проблеми 2024-го та наступних років. Крім іншого, така політика повинна мати територіальний вимір та спиратися на територіально орієнтовані механізми сприяння відновленню.
Я. Жаліло запевнив, що результати обговорення повною мірою будуть використані в роботі Інституту щодо супроводу реалізації Стратегії економічної безпеки України.
Учасники панельної дискусії дійшли висновку про доцільність продовження подібних досліджень у сфері економічної безпеки, виявлення нових ризиків і загроз економічній безпеці України та подальшу їх конкретизацію.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД