Всього через три місяці після початку роботи ліберальний уряд Людовика Орбана пішов у відставку
Причиною став вотум недовіри, ініційований Соціал-демократичною партією. Приводом — намір уряду взяти на себе відповідальність за зміну виборчого законодавства: націонал-ліберали хотіли впровадити вибори мерів населених пунктів у два тури.
Процедура взяття урядом відповідальності дозволяє затверджувати той або інший закон оминаючи парламент, з одним істотним застереженням: якщо у триденний термін не буде поставлено питання про довіру кабінетові, законопроєкт автоматично вважається прийнятим. Якщо ж парламент не підтримає уряд, той іде у відставку. Найчастіше резолюцію про вотум недовіри виносить опозиція, але можливі й інші варіанти. Наприклад, уряд Майї Санду в Молдові торік був відправлений у відставку колишніми партнерами по коаліції — соціалістами — після того, як узяв на себе відповідальність за зміну процедури призначення генпрокурора.
Загалом, процедура містить як переваги, так і значні ризики. Однак у випадку з урядом Орбана ризик був не тільки виправданим, а й навмисним.
Почнемо з того, що за три місяці перебування при владі уряд кілька разів брав на себе відповідальність за прийняття тих або інших рішень, у тому числі й за затвердження державного бюджету (уперше в історії Румунії). Тоді прем'єр-міністр Орбан послався на нестачу часу. Ліва опозиція не стала подавати резолюцію про вотум недовіри. І ось новий крок. Здавалося б — у чому сенс ризику?
Розгадка проста, але потрібен невеликий історичний екскурс. Уряд націонал-лібералів був затверджений парламентом у листопаді 2019 року, після відправки у відставку соціал-демократичного уряду Віоріки Денчіле, що прийшов до влади після парламентських виборів у грудні 2016 року, набравши 44%. Тоді націонал-ліберали взяли тільки 20%. Майже три роки соціал-демократи (PSD) правили в коаліції з Альянсом лібералів та демократів (ALDE). Однак ретельність, із якою PSD прагнули відгородити своїх лідерів від відповідальності за корупцію, врешті-решт призвела до падіння їхнього рейтингу. Що продемонстрували й результати виборів до Європарламенту торік у травні.
Після виходу ALDE з коаліції уряд втратив підтримку більшості. 10 жовтня 2019 року парламент Румунії виніс вотум недовіри. 4 листопада парламент затвердив уряд 240 голосами. Однак цей уряд не став коаліційним, — до нього не ввійшли представники інших партій, які голосували за усунення від влади соціал-демократів, наприклад Союзу порятунку Румунії (USR).
З одного боку, становище націонал-ліберального уряду, що спирався на ситуативну більшість, було досить хитким. З іншого — на президентських виборах у листопаді минулого року чинний президент Клаус Йоганніс, якого підтримували націонал-ліберали, переміг експрем'єрку Віоріку Денчіле з двократною перевагою. Тим самим довершивши розгром соціал-демократів.
Однак перемога була неповною. Соціал-демократи, як і раніше, залишаються найбільшою фракцією парламенту, до того ж ще й опозиційною. Залишився один серйозний крок — завоювати парламентську більшість.
За даними соціологічного опитування, націонал-ліберали на сьогодні мають рейтинг понад 47%, тоді як соціал-демократи можуть набрати лише 20%. Але чергові парламентські вибори відбудуться тільки наприкінці 2020-го або на початку 2021 року. Термін надто довгий. Оскільки уряд нестійкий, із нинішніми розкладами не виключене повернення соціал-демократів до влади.
На початку січня Орбан після тривалої розмови з президентом Йоганнісом заявив про рішення розпочати процедуру проведення дострокових парламентських виборів. Це рішення прем'єр-міністр пояснив тим, що румуни більше не хочуть перебування при владі Соціал-демократичної партії. Єдиний вихід у цій ситуації — організувати дострокові парламентські вибори якомога ближче до місцевих, що мають відбутися в травні. Було створено робочу групу для переговорів із партіями, щоб отримати їхню підтримку з процедури проведення позачергових виборів.
Схоже, зрештою вибрали ризикований, але простіший варіант — спровокувати відставку уряду, що, своєю чергою, може спричинити розпуск парламенту.
Ініціатива націонал-лібералів про вибори мерів у два тури спрямована насамперед проти влади соціал-демократів на місцях. Фактично, PSD опинилася перед вибором без вибору: пропустити цю ініціативу — означає збільшити шанси програшу на місцевих виборах, домогтися відставки уряду — поставити питання дострокових виборів, що теж вигідно націонал-лібералам.
Вибрали другий варіант. Тим більше що був і формальний привід, — зміни до виборчого законодавства можна вносити не пізніше ніж за рік до дати виборів. Знайшлися й союзники: проти урядової ініціативи виступили ліберал-демократи, Демократичний союз угорців та Партія народного руху, які раніше підтримали кабінет Орбана.
Націонал-ліберали, по суті, зіграли гамбіт, пожертвувавши ініціативою про вибори мерів у два тури в обмін на можливість провести дострокові вибори з імовірною перемогою.
Прикметно, що за день до голосування з вотуму довіри ліберальний уряд прийняв ордонанс, який вносить важливі зміни в організацію парламентських виборів і полегшує перемогу націонал-лібералам. Одна з найважливіших змін — скорочення терміну оголошення виборів із 90 до 50 днів, хоча Конституція передбачає тримісячний період для організації виборів. Інша зміна дозволяє людям голосувати на будь-якій дільниці країни, а не тільки там, де вони зареєстровані.
Ще дві зміни націлені на діаспору, яка, зазначимо, опозиційно налаштована щодо соціал-демократів. У румунів за кордоном буде три дні для голосування на парламентських виборах (аналогічно президентським виборам у листопаді 2019 року), на відміну від парламентських виборів у грудні 2016 року, коли на це відводився лише один день. Понад те, уряд подвоїв кількість депутатів, які представлятимуть румунів за кордоном у наступному парламенті.
Тепер президент має розпочати консультації з фракціями про формування нового уряду. Якщо вони будуть безуспішними, то дострокові вибори цілком імовірні. Судячи з настрою Клауса Йоганніса, він, швидше за все, не старатиметься з формуванням нового кабінету.
Фото: flickr