Російська війна проти України як тригер змін міжнародної безпеки: базові наративи

17.01.2024

Криза міжнародної системи відносин, спричинена агресивними діями РФ, набула якісно нового рівня з початком широкомасштабного вторгнення її військ в Україну. Чим далі триває російська агресія, тим більш зростають ризики для майбутнього глобальної безпеки. На цьому тлі відбувається зміна парадигми світового порядку, що супроводжується зіткненням і перебудовою базових наративів міжнародної політики.

Російська війна в Україні спричиняє значні зрушення в системі міжнародних відносин та в міжнародному середовищі безпеки. У політичному вимірі формується новий баланс світових сил, що містить можливість істотних змін у структурі світового геополітичного простору.

Позитивним результатом розвитку подій може стати формування досконаліших правил міжнародної взаємодії, з посиленням уваги до їх етичних підстав. Альтернативою є сповзання в безодню хаотичного світу з непевним майбутнім та збільшення ймовірності катастрофічних сценаріїв.

У доповіді розглянуто базові наративи російської політики, що спираються на історично зумовлені стійкі ментальні схеми. З огляду на можливість формування нового світового порядку запропоновано аналіз геополітичних наративів США та Китаю, які істотно впливають на форматування сучасного міжнародного безпекового середовища.

Окрему увагу приділено опціям майбутнього завершення війни: перемога України та поразка РФ визначать майбутнє європейської та глобальної безпеки, тимчасом як зворотний варіант може остаточно зруйнувати світовий устрій. На завершення запропоновано Українську доктрину миру, що може стати одним з інструментів встановлення світового порядку на засадах міжнародного права.

ЗМІСТ

ВСТУП. Криза міжнародної безпеки: зростання аномії

РОЗДІЛ 1. Деконструкція світового порядку

1.1. Імітація безпеки

1.2. Правова турбулентність

1.3. Базові наративи

РОЗДІЛ 2. Геополітичні зрушення

2.1. Глобальна криза

2.2. Геополітичні коаліції

2.3. Нова біполярність?

РОЗДІЛ 3. Російська ідентичність у пошуках утраченого сенсу

3.1. Геополітична ідентифікація

3.2. Комплекс рашизму

3.3. Кримський міф

3.4. Міфотворче заміщення в просторі та часі

РОЗДІЛ 4. Стереотипні уявлення заходу

4.1. РФ як продовження СРСР

4.2. Зрозуміти Росію

4.3. Суперечливі наративи США

РОЗДІЛ 5. Ризики зсуву значень

5.1. Небезпеки наративу примирення

5.2. Глобальний Південь: розбіжності щодо справедливості

5.3. Стримінг КНР

РОЗДІЛ 6. Зіткнення наративів завершення війни: перемога vs поразка

6.1. Наративні опції перемоги України

6.2. Поразка РФ

ВИСНОВКИ. Українська доктрина миру

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

ВСТУП

Криза міжнародної безпеки: зростання аномії

Спричинена агресивними діями Москви криза міжнародної системи відносин набула якісно нового рівня з початком широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну. Продовження російської агресії спричиняє зростання ризиків підриву стабільності європейського світу та глобальної безпеки загалом. Відбувається радикальна трансформація усталеної системи світового порядку, що супроводжується зіткненням та переосмисленням базових наративів, якими керувалась міжнародна спільнота останні десятиліття.

Головною помилкою світової спільноти було не сприяння деконструкції фактично занепалої держави, якою став СРСР, а включення однієї з його частин – РФ у міжнародну систему як фактичного його спадкоємця. Це виявилося справжньою катастрофою, оскільки означало ототожнення РФ з імперським минулим та штовхало Москву до агресії та війни.

Шляхом масштабних військових дій в Україні та ядерного шантажу міжнародної спільноти Москва реалізує свою головну мету реставрації радянської імперії та відновлення біполярного світового порядку, який він був до розпаду СРСР у 1991 р. Зухвала спроба реанімувати імперію через військове вторгнення на територію сусідньої держави, попри очевидну неспроможність здійснення її повної окупації, завдала нищівного удару міжнародному порядкові, створеному після Другої світової війни.

Агресивна політика Москви підірвала базовий наратив міжнародної політико-правової системи, що декларує рівноправ’я націй і народів, засуджує війни та пропагує мир в усьому світі. Зокрема, РФ демонстративно порушила Гельсінський Прикінцевий Акт, що стверджує принцип незмінності кордонів у Європі та декларує пріоритетність захисту прав людини. Агресія РФ відкинула цілі й принципи Уставу ООН та підважила функціонування міжнародних безпекових інституцій, заснованих на готовності країн світу дотримуватися принципів верховенства права та зобов’язаннях сприяти їхній реалізації в міжнародних процесах.

Уявлення про можливість уникнути масштабних воєнних конфліктів у Європі та у світі виявилося занадто оптимістичним. Через десятки років після завершення Другої світової війни людство опинилося на порозі нового глобального конфлікту, можливо, масштабнішого за попередній. Російська загроза світовому порядку зростає до катастрофічних масштабів в умовах ескалації військових дій в Україні та їх можливого поширення на інші регіони. Російсько-українська війна набуває глобального значення поряд з такими тривалими міжнародними конфліктами, як арабо-ізраїльський або американо-китайське протистояння навколо Тайваню.

Агресія РФ оголила крихкі місця та анахронізми в міжнародному безпековому довкіллі, сигналізуючи про невідповідності вимогам світу, що змінився. Вийшла на поверхню вразливість не тільки наявного устрою міжнародних відносин, а й закладених у його основу принципів.

Провідні держави світу засуджують спроби порушення світового порядку за допомогою сили або ядерного шантажу, до чого неприховано вдається РФ. Світові лідери наполягають на неприпустимості змін міжнародного порядку, побудованого на принципах верховенства права[1]. Особливо в цьому зацікавлені демократичні країни, у яких державний устрій побудований на принципах верховенства права. Держави з авторитарним устроєм практично і на рівні заяв більш схильні до аномії в питаннях взаємодії з іншими, слабшими державами. Москва очолює список країн, зацікавлених у формуванні зручнішого для себе світового порядку, де право сили підміняє право закону.

Глобалізаційне мислення, побудоване на принципах єдиного взаємопов’язаного світу, виходячи з постулату поступального розвитку людства та пріоритету загальнолюдських цінностей, передбачає спрямованість міжнародної політики на формування можливостей мирного співіснування держав і народів з різними цивілізаційними параметрами. Це продиктовано як вимогами моралі, так і суто практичними речами, пов’язаними з очевидним наростанням взаємозалежності та потреби кооперації для розв’язання спільних викликів і проблем[2].

Світова спільнота поки що не знаходить ефективної відповіді на виклики, коли базові принципи міжнародної та європейської безпеки порушуються на догоду параноїдальним уявленням лідерів держав з амбіціями панування над іншими країнами. Обриси нової парадигми світового устрою затьмарено непевністю та відчуттям безнадії, що спричинено руйнуванням начебто стабільної і звичної моделі існування людства в умовах більш або менш стійкого миру.

Російська загроза має внутрішні причини у вигляді особливостей конструкції російської імперської державності, але також і зовнішні – у вигляді незадовільної конструкції системи підтримання світового порядку та паралічу волі великих держав у протистоянні агресії.

Відповідь на питання «Як можливий мир?» передбачає визначення умов трансформації соціально-політичної організації імперської агресивної державності РФ, а також – створення системи міжнародної безпеки, яка зробить в майбутньому неможливими подібні агресивні дії. Для цього, зрештою, треба формувати нові правила міжнародної взаємодії з посиленням уваги до етичних та ціннісних критеріїв. Інакше у світі далі зростатимуть кризові явища у формі одночасної серії різнорідних потрясінь – мілітарних, екологічних, економічних тощо – або так званої полікризи, з неясними перспективами виходу з неї.

Криза інститутів, створених ще за часів Холодної війни, приводить до думки про доцільність формування нових моделей безпеки та стабільності у світі. Можна трактувати контури нової моделі як продовження старої системи з деяким вдосконаленням тощо, а можна бачити їх у радикальнішому сенсі як істотну перебудову на принципово інших засадах. Процес зміни міжнародного порядку невіддільний від зміни базових геополітичних наративів. Отже, питання в тому, чи може бути радикально змінено спосіб мислення разом з відповідними наративами, чи стереотипи минулого надалі пануватимуть і над сучасними політиками?
_______________________________________________________________________

[1] Саміт G7 у травні 2023 р. (Хіросіма, Японія).
URL: https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2023/747920/EPRS_BRI…;
Див. також заяву лідерів G7 у грудні 2023 р. з тими ж тезами про верховенство права: URL: https://www.consilium.europa.eu/media/68615/g7-leaders-statement-2023-1…