25 грудня 2012 р. у Національному інституті стратегічних досліджень відбулось засідання "круглого столу" "Пріоритетні напрями реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки". Метою проведення засідання було обговорення актуальних питань забезпечення енергетичної безпеки: 1) нарощування видобутку власних енергоресурсів; 2) диверсифікації маршрутів постачання енергоресурсів в Україну; 3) реалізації енерготранзитного потенціалу України; 4) підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів; 5) модернізації та продовження експлуатації об’єктів української енергетики; 6) розширення використання місцевих видів палива; 7) інтеграції України до європейського енергетичного ринку; 8) екологічних проблем розвитку енергетики.
У засіданні "круглого столу" взяли участь представники органів державної влади, Національної академії наук України, вищих навчальних закладів України, наукових та дослідних центрів, громадських організацій, незалежні експерти.
Відкриваючи засідання, завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД А. Сменковський відзначив, що характерною особливістю світової економіки сьогодні, на найближчу та віддалену перспективу є загострення боротьби за енергетичні ресурси, посилення конкуренції на енергетичному ринку, що проявляється у активізації конфліктів, які іноді набувають навіть форму військового протистояння. Ця тенденція, притаманна сучасному розвитку економіки, відчувається і Україною, зокрема через підвищення цін на імпортовані енергетичні ресурси, що є органічним наслідком цієї тенденції. Тому питання енергетичної безпеки було, є і залишиться у перспективі надзвичайно актуальним для нашої держави.
Впродовж останніх років в основному сформовано нормативно-правову базу державної політики у сфері енергетичної безпеки. Так, у прийнятому у 2003 році Законі України «Про основи національної безпеки» забезпечення енергетичної безпеки визначено одним із напрямів державної політики з питань національної безпеки в економічній сфері. За роки, що минули, прийнято низку рішень Ради національної безпеки і оборони України, присвячених енергетичній безпеці та введених в дію Указами Президента України; одним із них у 2005 році було схвалено Основні напрями державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України. У 2006 році було схвалено Енергетичну стратегію України на період до 2030 року, один із розділів якої присвячено забезпеченню енергетичної безпеки. У 2007 році було схвалено першу редакцію Стратегії національної безпеки України, у цьому році затверджено її нову редакцію. Згідно з цим документом у редакції 2012 року, напрямами зміцнення енергетичної безпеки є підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, впровадження енергозберігаючих технологій, розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії; забезпечення стабільності постачання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, шляхом диверсифікації його джерел; створення умов для надійного функціонування вітчизняної інфраструктури транзиту та постачання енергоносіїв на внутрішній і зовнішні ринки; створення системи стратегічних резервів паливно-енергетичних ресурсів відповідно до практики ЄС і нормативів Міжнародного енергетичного агентства; забезпечення формування балансів основних видів енергоресурсів і зведеного енергетичного балансу держави та аналіз їх виконання, впровадження ефективної системи прогнозування та стратегічного планування розвитку паливно-енергетичного комплексу; дієвий захист критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу від еколого-техногенних впливів та зловмисних дій; модернізація атомних електростанцій; зменшення рівня залежності від імпортних енергоносіїв за рахунок розвитку видобутку (виробництва) власних енергетичних ресурсів.
Таким чином, на сьогодні на нормативно-правовому рівні визначено напрями державної політики із забезпечення енергетичної безпеки. Проблеми полягають в іншому: по-перше – у стані додержання цих нормативно-правових документів, по-друге – у наповненні декларативних актів конкретним змістом. Досвід обговорення цих питань на низці комунікативних заходів з питань енергетичної безпеки, проведених Національним інститутом стратегічних досліджень починаючи з 2010 року, як раз свідчить про увагу фахівців, експертів паливно-енергетичного комплексу саме до практичних питань реалізації державної політики у цій сфері.
А. Сменковський підкреслив, що саме у такому контексті сформовано програму засідання «круглого столу» «Пріоритетні напрями реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки».
Старший консультант відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД C. Бєгун, презентуючи аналітичну доповідь «Пріоритетні напрями реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки», наголосив на необхідності здійснювати подальше планування розвитку енергетики з позицій сталого розвитку, знаходячи оптимальне співвідношення між економічною, екологічною та соціальною складовими як у випадку видобутку енергетичних ресурсів, так і на етапах виробництва та розподілення енергії, на етапі виведення із експлуатації (консервації). Запропонував рекомендації щодо виправлення критичної ситуації, що склалася, виходячи з наявності значних запасів енергетичних ресурсів, суттєвого потенціалу використання відновлювальних джерел енергії та енергозбереження, що разом складають основу забезпечення енергетичної незалежності України.
Голова Державної комісії України по запасах корисних копалин Г.Рудько у своїй доповіді «Мінерально-сировинна база як чинник енергетичної безпеки України. Стан та перспективи» зробив огляд мінерально-сировинної бази України, вказав на значний потенціал та відповідні перспективи України, принципову можливість енергонезалежності України за певних умов. Так, Україна займає 9 місце у світі по запасах метану вугільних родовищ – ресурси метану, які можна видобути з вугільних пластів і порід, складають 3-3,5 трлн. кубічних метрів. Особливу увагу у своїй доповіді Г.Рудько звернув на необхідність збільшення фінансування геологорозвідувальних робіт та придбання сучасних технологій видобутку, якими Україна не володіє. Зазначив неможливість швидко наростити видобуток енергоресурсів і необхідність відповідних значних інвестицій.
Презентація доповіді Г.Рудька.
Генеральний директор ТОВ «Нафтогазбудінформатика» Л.Уніговський у доповіді «Диверсифікація постачання природного газу в Україну. Реалії та перспективи» вказав на існуючі можливості диверсифікації постачання, серед яких: 1) LNG-термінал у Польщі; 2) LNG-термінал в Україні; 3) Трансанатолійський газопровід; 4) LNG-термінал у Туреччині; 5) постачання з Європи у реверсному режимі. У доповіді оцінено необхідний обсяг інвестицій у вказані проекти, їх недоліки та переваги.
Презентація доповіді Л.Уніговського.
У доповіді Генерального директора Національного наукового центру «Інститут метрології» О.Дудолада «Заходи з переходу на облік природного газу за його енергетичною цінністю» запропоновано використовувати газові калориметри та витратоміри з відповідною структурою інформаційного забезпечення для обліку природного газу за його енергетичною цінністю, що забезпечить для всіх споживачів в Україні умови справедливої оплати за спожитий природний газ при відносно невеликих капіталовкладеннях у розбудову відповідної інфраструктури і точності обліку краще 0,5%. Наведено пропозиції щодо розробки нормативно-правових актів щодо обліку природного газу, прийняття яких сприятиме зближенню параметрів паливно-енергетичного комплексу України та законодавства України з нормами та стандартами Європейського Союзу.
Презентація доповіді О.Дудолада.
Голова правління Спілки буровиків України А.Вдовиченко у своїй доповіді «Бурові роботи. Вирішення енергетичних та екологічних проблем» наголосив на важливості бурових робіт для забезпечення приросту запасів вуглеводнів; відзначив, що це є єдиним науково обґрунтованим та практично доведеним оптимальним шляхом збільшення власного нафто- газовидобутку; вказав на суттєве недофінансування бурових робіт та простої через це наявних бурових потужностей. При цьому більшість наявних українських бурових потужностей мають значно гірші параметри у порівнянні з найкращими зразками у світі, що обумовлює необхідність залучення інвестицій у їх модернізацію. А.Вдовиченко зауважив, що розробка та розвідка наявного потенціалу запасів вуглеводнів на суходолі потребує значно меншого обсягу інвестицій, ніж морський видобуток. Щодо сланцевого газу та газу щільних колекторів, то було вказано, що розробка таких родовищ є екологічно більш чистою, ніж розробка традиційних родовищ природного газу, але потребує значних недосяжних на сьогодні для Державного бюджету України обсягів фінансування. Запропонував надавати підтримку приватним компаніям, які мають значний досвід та вкладатимуть власні кошти у видобуток сланцевого газу та газу щільних колекторів в Україні.
Презентація доповіді А.Вдовиченка.
Трейд-маркетолог Енергетичної інвестиційної компанії Ю.Демцова зробила доповідь «Мокрокалигірське родовище бурого вугілля», у якій зосередила увагу на перспективах та практичних заходах щодо відродження буровугільної галузі України.
Презентація доповіді Ю.Демцової.
Виконавчий директор компанії «Українське тепло» О.Стеценко у доповіді «Проблеми впровадження водовугільних технологій в Україні» продемонстрував впроваджену діючу установку в Україні, що працює на водовугільному паливі, яку побудували та використовують на одному з підприємств компанії; проілюстрував економічні переваги (значно нижча ціна) та екологічну прийнятність (відходи використовуються у будівельній промисловості, викиди очищуються, вибухобезпечність палива) застосування водовугільного палива, яке пропонується використовувати у комунальній теплоенергетиці. У доповіді вказується на певні технологічні складнощі при впровадженні водовугільного палива на ТЕЦ великої потужності та зниження економічної привабливості водовугільної технології по мірі збільшення одиничної потужності ТЕЦ; зауважується, що необхідно розробити стандарти на водовугільне паливо та нормативно-правову базу його використання; запропоновано алгоритм впровадження водовугільної технології в Україні.
Презентація доповіді О.Стеценка.
Заступник начальника головного управління - начальник відділу енергоефективності Рівненської державної обласної адміністрація В.Гуз у доповіді «Державна політика з енергоефективності та впровадження альтернативних видів палива на місцевому рівні» вказав на суттєве недофінансування Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки на регіональному рівні. Зазначив, що бюджетні кошти надходять, як правило, наприкінці року, коли вже неможливо встигнути їх використати; при цьому організації, які виконують проекти з енергоефективності за вказаною державною програмою та не завершили їх через недофінансування із Державного бюджету України, потерпають від перевірок різного рівня щодо «неефективного» використання коштів. Це не сприяє привабливості заходів з енергоефективності у державному секторі економіки. У доповіді наголошується на важливості системного підходу у впровадженні заходів з енергоефективності; запропоновано перед плануванням заходів з енергоефективності проводити енергоаудит у державних установах з найбільшим споживанням енергоресурсів. Після проведення енергоаудиту пропонується починати планування заходів з пріоритетом відповідно до зростання терміну їх окупності – спочатку ті, що окупляться за менший термін. Зауважується, що існує багато заходів з енергоефективності з окупністю в межах одного року, на які чомусь не звертають увагу при розробці відповідних програм. На всіх етапах впровадження заходів з енергоефективності потрібні кваліфіковані спеціалісти та ліцензовані енергосервісні компанії, для чого всі відповідні спеціалісти мають пройти підготовку на профільних кафедрах вищих навчальних закладів України та отримати відповідні сертифікати. Вказується на можливість направити рішенням місцевих органів виконавчої влади зекономлені за рахунок впровадження заходів з енергоефективності кошти на впровадження наступних заходів з енергоефективності та повернення вкладених коштів. «Нічого не вкладаючи в енергоефективність, нічого не роблячи – ми нічого не зможемо отримати». Звертається увага на відсутність дієвого контролю з боку держави за реалізацією заходів з енергоефективності, наявність суттєвих протиріч у відповідному законодавстві.
Заступник директора Інституту технічної теплофізики НАН України Б.Басок у доповіді «Питання підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів» виклав технологічні можливості впровадження заходів з енергоефективності, їх переваги та сферу впровадження. Зокрема розглянуто теплові насоси, індивідуальні теплові пункти, когенерацію, утилізацію біогазу на полігонах твердих паливних відходів, вторинні скидні теплові ресурси промисловості, енергоефективність будівель тощо.
Голова правління Біоенергетичної асоціації України Г.Гелетуха у доповіді «Біоенергетика України: бар’єри для розвитку та шляхи їх подолання» зазначив, що Україна має значний потенціал відновлювальних джерел енергії на основі біопалива. Звернув увагу, що основним джерелом відновлювальної енергії у світі є саме біопаливо, що обумовлює доцільність сприяння розвитку біоенергетики в Україні, врахування цього напряму при оновленні Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Вказав на суттєві проблеми з отримання «зеленого тарифу» на установки, що використовують біопаливо, через недосконалі формулювання норм законодавства України щодо визначення біопалива.
Презентація доповіді Г.Гелетухи.
У спільній доповіді заступника директора з економіки та маркетингу ХЦКБ «ЕНЕРГОПРЕС» О.Гулі та головного конструктора по котлоагрегатах – головного інженера проекту ХЦКБ «ЕНЕРГОПРЕС» Л.Бабічева «Ефективні напрями технічного переозброєння енергоблоків 200-300 МВт» вказується на важливість, можливість, доцільність та вигідність модернізації українських енергоблоків з підвищенням їх встановленої потужності та покращенням показників економічності. При будівництві нових енергоблоків рекомендується будувати енергоблоки з ультранадкритичними параметрами, які мають значно більшу величину коефіцієнту корисної дії, що сприятиме підвищенню енергоефективності української економіки. Доповідачі поінформували про орієнтовані на українське вугілля готові до впровадження у теплоенергетику України проекти ХЦКБ «ЕНЕРГОПРЕС», зокрема з використанням технології циркулюючого киплячого шару.
Презентація доповіді О.Гулі та Л.Бабічева.
Координатор енергетичної програми Національного екологічного центру України А.Денисенко у доповіді «Будівництво енергоблоків №3-4 ХАЕС: погляд громадськості» звернув увагу на серйозні недоліки проекту будівництва 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС: 1) наявну практику затягування будівництва АЕС у Російській Федерації, що призводить до здорожчання проектів; 2) низьку маневреність пропонованого проекту АЕС при суттєвому дефіциті маневрених потужностей в ОЕС України; 3) надлишковість енергії у регіоні; 4) відсутність перспективної можливості експорту виробленої електроенергії через реалізацію численних аналогічних проектів в інших країнах; 5) відсутність можливості повністю задіяти наявну потужність через недостатню потужність ліній електропередачі у регіоні та повільні темпи їх будівництва; 6) погіршення якості та контролю при будівництві АЕС у Російській Федерації. У доповіді вказується також на суттєві проблеми з будівельними конструкціями, у зв’язку з чим виникають проблеми з розміщенням необхідного обладнання та досягненням необхідних параметрів безпеки.
Презентація доповіді А.Денисенка.
Доповіді і виступи учасників «круглого столу» викликали жваву дискусію, загальним висновком якої є актуальність винесеної на розгляд широкого кола експертів проблематики та необхідність продовження роботи з дослідження практичних аспектів реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки.